3.4

А тим часом на кухні...

Тимур злий, як стало бізонів, увірвався на кухню, де не менш спокійний Артем уже дороблював чай і накривав кришкою френч прес.

- Ти мене за ідіотка маєш? - почав з притерзій Тимур.

- Незрозумів? Це ти мене випровадив, щоб побути на одинці з Ритою, я тобі не заважав, а міг в свою чергу і тебе випровадити за тортом, - невдоволено відповів Артем.

- Я про те, що ти мав мені повідомили про Ритину хворобу, а по торт я й сам прийшов, і без твоєї допомоги.

- Чого це, Ритка випровадила? - позловтішався Артем, на що Тимур махнув рукою. - І яке тобі діло, що робиться з Ритою, хіба не байдуже?

- Представ собі - не байдуже, я тут голову ламаю, що могло статися, на дзвінки не відповідає, все відмовки повідомленнями кидає, а тут виявляється хворіла, а я як ідіот ще притензії дівчині виставляю, - до кінця промови Тимур дещо спокійнішим став.

- А може їй до тебе байдуже? Не думав? - відверто насміхаючись спитав Артем, але наткнувшись на похмурий погляд Тимура, вирішив підбадьорити. - Підкажи, як давно тебе так ігнорували? Та не впадали за тобою?

- Давненько, - підтримав веселість друга, - сам знаєш, що напевно ще в школі. Але ти повинен був мені сказати, а не сам до неї ходив постійно, а мені не чичирк, я може також хотів бути корисним, хоч якось...

- Так тебе заїло те, що я біля Рити постійно крутився? Не переживай, умови угоди я не порушував, а все робив як зазвичай, ми ж з нею друзі дитинства, - а ось тут Артем покрив душею, та і Тимур поглянув на нього скептично.

Артем сам не розумів, чому його так тягнуло до дівчини. Вони разом виросли, знали один про одного багато дрібниць та секретів. Він часто був незадоволений тим, що потрібно знову ж бути наглядачем для малих дівчат. Хлопець і прізвиська каченята вигадав, щоб більше дошкуляти малим шибайголовам, адже вони ще з дитинства постійно якісь коники викидали, а йому за них діставалось, та і він не святий, також чудив добряче разом з ними. І коли, тільки, мала недотепа, названа ним же каченя перетворилася на чарівну лебідку? Вірніше сказати привабливу відьмочку, від її очей погляд інколи не можливо відвести, все хочеш зрозуміти якого вони кольору, а вони міняють його від болотної зелені до кольору кориці, такої ж кориці як і її волосся інколи на сонці. Сам цей момент прогавив, і шоколад з цукерками ховав не для себе, а для Рити, добре знав хто тягне солодощі зі схованки. Для початку міняв місце навмисне, щоб здалека подивитись як мала шарудить у пошуках смаколиків, а потім просто повнював запаси, щоб ласунка завжди мала що взяти. Не дивно, що і ласощі купував суто ті які вона любила, її смаки та вподобання вивчив давно, та і багато в чому ці смаки у них співпадали.

Коли почув про випробування хлопців, і про побачення з його каченям, злетів з котушок, думав прямо там розфарбує фізіономію Тимуру і на додачу Стасу. І те дурнувате парі уклав, сам не розумів чому. Можливо щоб захисти малу від страждань душевних? Тимур не є поганим, толковий він та розумний, але на рахунок дівчат... не постійний, ще не знайшов ту саму, щоб зупинитися. А можливо, через те, що йому самому Рита подобається, тільки він боїться це визнати. Він і сам на увагу дівчат не жаліється, впринципі, як і їхня вся трійця, але відчуває, що набридло... Можливо вона саме та для нього, накінець то підросла, щоб помітити та закохатися в неї?

Зараз рішення укласти парі здавалося дурним та неправильним, не можна так людину розігрувати, ставити як приз. Але що вже зроблено... Відмовлятися від парі він не буде, тому що це рівносильно відмовитися від дівчини.

Тимур, навідміну від свого друга, знайомий з Ритою був нещодавно. Коли Стас вказав на дівчину зрадів, що гарненька, а коли поспілкувався з нею на побаченні, визнав, що ще й дуже цікава особистість. Своєю безпосередністю та ненав'язливістю вона завоювала його симпатію. Можливо і не було б нового парі, але дивлячись на реакцію друга, вирішив його трошки подражнити. І все було б нічого, якби дівчина спочатку на вечірці не вдала, що вони не знайомі, а потім, ще й не відповідала на дзвінки, і постійно уникала його. Це зачепило, і зацікавленість у ній зростала з кожним днем опору. Ніколи не витрачав стільки часу на завоювання дівчини, і зараз би не морочився, якби не те трикляте парі.