3.3

Батьки поїхали, а день народження продовжується. Баба Нюра, також пішла додому, згадавши, що їй ще Мурку доїти, та вагітну Хюррем годувати, цікаво куди дівся Падишах.

Треба буде нагадати бабі Нюрі про "обіцянку" Артема допомогти із заготівлею дров, та приписати до цього ще й Тимура зі Стасом, щоб менше задоволено посміхалися. Он після сьогоднішнього рубання дров не мають, навіть сил щоб нам підлянки робити, хоча попереду ще цілий вечір, хто їх знає, що від них очікувати.

На вечір вирішили переодягнутися у зручні спортивні костюми, що комарі не гризли наші чарівні ніжки. Звичайно, ми використовуємо засоби проти комах і вони нас не чіпають, але тут присутні ще такі "комахи" на яких ці засоби не діють, вони і так нас поглядами мало не облизували цілий день. Треба буде звикнути до цих переглядин, все ж таки літо і ми не збираємося закутуватися в паранджу, а якщо у когось це викликає незручності - це не наші проблеми. Та для збереження душевного спокою, сьогодні вирішили переодягнутися, і так стресу натерпілися.

Це ж скільки нам прийдеться їх присутність терпіти? Судячи по кількості їхніх речей - місяць, як мінімум, але хто сказав, що ми не будемо старатися скоротити цей час, так машина Тимура, будь-якої миті можуть зібрати свої баули, і щасливої дороги хлопчики... Щось я розмріялася, не на тих напали, ці так просто не відступлять.

Оті зараз Стас вже примостився біля Лєри, та старанно вішає їй локшину на вуха. Лєрка хотіла було попросити допомоги у мене, по очах бачу, вибачай мене тут саму з двох боків обступили, спокійно видихнути не дають.

- Ритуль, ось я тобі чай твій улюблений приготував, я все пам'ятаю фруктовий і одна ложка цукру, - тааак, Артем мені чай робив, але ж не так демонстративно, і завжди коли просила принести говорив "не безрука, сама візьмеш", а тут ледве до губ чашку не підносить і поїть.

- Ритусь, я тобі тортик приніс і тістечок прихопив шоколадних, - і Тимур не відстає, також кружляє біля мене.

Що ж буду пити чай з тортиком та тістечками шоколадними, моїми улюбленими, примостилася за столом, а ці двоє біля мене з двох сторін. Так, Лєрка, будеш ти мабуть мене рятувати, а не я тебе. І тут до мене дійшло, вони ж Стаса то взяли з собою, щоб він увагу подруги на себе відволікав, і вона доки з ним розбирається, Артему і Тимуру не заважає біля мене крутитися, от хитрі жуки.

- А ви чому нічого не їсте і пити собі нічого не взяли? - дивлячись то на одного то на другого спитала.

- Так ми... Артем зараз і нам чай приготує, - Тимур швидко докумекав, що так можна суперника спровадити. Артем скреготнув зубами і пішов за чаєм. А коли відійшов достатньо, почався допит.

- Рит, ти чому на мої дзвінки не відповідаєш? Я з тобою майже місяць часу намагаюся поговорити, - а Тимура цей факт зачепив, щебпак він дзвонить майже кожен день, а дівчина тільки за третім відповідає повідомленням: "я зайнята, зателефонуй завтра" і смайлик. От така я вредна.

- Тимуре, я ж тобі відповідала, писала повідомлення, - і зробила невинний погляд, ще й віями наївно поплескала, як оленятко Бембі, тут головне не перестаратися, бо не повірить.

- І що весь цей час зайнята була? - ох цей підозрілий погляд, - ти мені, щось не домовляєш.

- Так цей... - що ж придумати, він зараз нас розкриє, і всі наші ідеї підуть коту під хвіст, О, знайшлася, - так я хворіла довго, ангіна була.

- Написала б, я приніс би фруктів, відвідав тебе.

- Та навіщо, - махнула рукою, - мені Артем стільки тих фруктів понаносив, майже кожен день приходив, що всі ще довго доїдали.

Ой, я щось не те ляпнула, чи що? Але у Тимура ледь пара вухами не пішла, і ніздрі роздувалися як у бика.

- Піду я, мабуть, і нам з АРТЕМОМ! тортика та тістечка принесу.

І так швиденько пішов на кухню, я його, тільки здивованим поглядом провела. Що це з ним? Ну і добре, в тиші та спокої хоч тортика заточу. Он Лєрці Стас з усіх боків намагається догодити, мало з ложечки не кормить, а вона скоро закипить, і тортика хлопцеві на голові розмаже. Ах, шкода буде... не хлопця, тортика, він занадто смачненький, щоб на голови різних бовдурів витрачати.