2.3

Ось і валізу велику зібрала, щоб менше їздити до міста. Поклала як суто літній одяг та взуття, так і на випадок дощів та похолодання, щоб не змерзнути. На дачі також є деякі речі, але їх мало, і є можливість, що вони на мене вже малі.

Не забула всі інші, так необхідні дівчатам речі, з особливою прискіпливістю склала, щоб уникнути неприємних ситуацій. Також взяла тонік для фарбування волосся рожевого кольору, навіщо? Доки незнаю, але відчуваю згодиться.

Ледь не забула ліки, все може статися, і якщо аптека далеко, бути халепі. Звичайно мені можуть все, що потрібно, і мама з татом привести, але краще бути підготовленою, і до зміни погоди. І ноутбук із завчасно завантаженими фільмами. Лєрка також має взяти, ми поділили між собою, хто які фільми завантажити має, щоб у негоду мати чим зайнятися.

Забрали Лєру з її речами. Артем ще сесію здає, нам свобода вдень, а от на ніч буде приїжджати. На ніч нам самими залишатися ще лячно.

Заїхали у супермаркет, запаслися стратегічними продуктами на місяць. А ті продукти, що швидко псуються можна і на місці купувати, та у бабульок домашні молочні продукти та яйця.

У нас також ще грядки посаджені є, щоб свої овочі були на салатики. Скоро полуниці достигнуть, ням. А далі інші ягоди та фрукти підуть. Ще можна до лісу сходити по суниці з чорницею, ну і грибочками.

Ох ми і хозяйки з Лєркою. З голоду не помрем, готувати їжу вміємо. Ще пироги цього року будемо вчитись пекти, якщо той пляцок з ягодами можна пирогом назвати.

В дорозі ми знову вислухали стандартний інструктаж про поводження на дачі від тата. Це наша стандартна процедура під час поїздки. І обов'язково тут нагадували наші промахи минулого, для уникнення повторення, а їх вистачало. І пообіцявши приєднатися до нас на вихідних, тато поїхав у справах.

Наші будинки стояли поруч. Декілька років назад наші батьки вирішили їх об'єднати зробивши між ними терасу. Тепер коли робота з побудови та облаштування майже закінчилася, загальна картина була чудова.

Два цегляні будинки об'єднанні терасою із дерева та скла, мали по два виходи, через саму терасу та основні у двір. На час перебування без батьків основні виходи ми замикали та ставили на сигналку, і нам добре і батькам спокійніше. І тоді виходило, що це один великий будинок. На вечірці тераса та наша частина були замкнені, це негласне правило.

Цього року вирішили розміститися у моїй частині, в суміжних кімнатах. Не зручно бігати туди сюди, і прибирати легше і менше. Коли приїде Артем, хай на своїй території живе, і сам прибирає, готувати, так і бути, будемо ми.

Цього року будуть окремі половини для дівчат та хлопців. Ми вирішили, що достатньо дорослі, для того щоб віддалити наглядача від себе. І що приховувати, на випадок якщо станеться так, що щей Тимур зі Стасом припруться. А їх треба тримати точно на відстані та видноті.

Доки розклали речі по місцях, то втомилися. Вирішили зробити перерву і попити чаю з печивом. Вже розмістилися на терасі. І бачимо перша гостя до нас їде. Як ви думаєте хто? Звичайно баба Нюра, куди без неї, і так довго терпіла. О, ще й гостинці нам несе.

- Доброго дня, баб Нюра! Чай пити з нами будете? - в один голос привітали місцеву вікіпедію.

- Привіт, дівчатка! Буду, ви ж знаєте, що люблю з вами посидіти, дізнатися що нового в світі робиться. Я ось вам гостинців принесла. Молочко, яєчка, сир домашній, тільки вчора робила. Все свіженьке, домашнє, не те що у вас там у місті. Он які бліді та худі стали, вітер подує і вас понесе, - пожурила нас дбайлива бабця.

Її діти та внуки далеко живуть та рідко приїжджають, от і нас як рідних сприймає. А ми їй і допомагаємо по змозі.

- Нічого ми не худі, ще що скажите, - треба мені, для вигляду, і обуритися, хоч нам приємна її турбота, - а бліді бо засмаги не маємо.

- Нічого, я вас проконтролюю, щоб добре їли, на домашньому станете дівками нівроку, всі хлопаки вашими будуть. Хлопаки не собаки, на кості не кидаються, треба щоб ще було за що вхопити, - повчає нас з виглядом всезнаючим, - так що слухайте бабу Нюра, та мотайте на ус, хто вам ще розуму вправить молодь.

- Добре, бабо Нюра, ви ж знаєте, ми до вас завжди прислухаємося, сідайте до нас, - Лєрка вже поставила чай і припросила, а баба Нюра розцвіла від задоволення, що буде з ким потеревенити.

- А що то я Артемка не бачу, того шибайголови? - у нього з бабою свої справи.

- Брат поки сесію здає, буде приїжджати на ніч до нас. У нього ще два екзамени, а потім вже й приєднається до відпочинку з нами.

Лєрка це більше мені розповідала, як нашій гості. Значить ще тиждень у нас є вільний.

- Передай йому, я пам'ятаю, що він обіцяв дрова мені порубати, та в хлів занести.

О-о, ми знаємо, пам'ять у баби Нюри, не зважаючи на вік, ну дуже хороша, згадає навіть те чого і не було, але тут вже нічого не вдієш. Сумніваюся, що Артем, таке обіцяв, але вже якщо баба Нюра придумала, не відвертиться. Ми на її вудку також не один раз потрапляли.

Ще трохи з нами посидівши, баба Нюра пішла, із словами "ой, людоньки, вже сонце сідає, а мені ще Мурку доїти..." Так вам не почулося, корову звати Мурка, а як же кицька? А кицька в баби Хюррем, як ви зрозуміли, баба Нюра поціновувачка турецьких серіалів, боюся представити як цього року кошенят назве.