Розділ 8

Поцмуливши трохи коктейль, пошукала нашого Гремліна серед натовпу, але так і не надибала нікого схожого на хлопця. Щоправда, серед такої кількості напівп’яних тіл ще й у пітьмі, знайти людину доволі складно. Саме тому вирішила звернутися по допомогу.

— Даруйте, Костянтине! — гукнула хлопця, й він тут же повернувся до мене знову. — А Іван, ваш охоронець, сьогодні є?

Бармен глянув на мене якось дивно, немов би оцінював, а потім відповів:

— Так, десь бачив. Пошукайте його на другому поверсі.

Кивнувши на знак подяки, схопила свій коктейль і поплелась наверх шукати нашого горе-охоронця. А там виявилося, що на першому поверсі не так і тісно. Наче опинившись раптом у переповненій вранішній маршрутці, я стала навмання пробиратися до столиків, сподіваючись знайти одногрупника саме там. І чуття мене не підвело: Іван сидів за одним із них і задумливо перебирав у руках зв’язку ключів. Ось він — один із кроків до моєї мрії. Темноволосий, круглощокий, у білій майці та чорному піджаку. Сидить весь такий діловитий і навіть не уявляє, наскільки мені потрібен. І чого побачення з Кирилом дається мені так складно?

Зітхнула. Принаймні, цей хоча б одягається стерпно — не виїдає очі від його «чарівного стилю».

Зробила стурбований вираз обличчя й, пропхавшись повз дівицю, яка крутила дупою під музику, сіла поряд з Іваном.

— Привіт!

— Привіт, — Гремлін байдуже махнув мені рукою. Мабуть, не розгледів, наскільки я схвильована. 

— Слухай, нам потрібна допомога. Там Антона якийсь мудак хоче побити! — я так емоційно це вигукнула, що навіть дупаста дівиця до нас обернулася. — Допоможи, благаю!

— Зараз іду! — прокричав Іван крізь музику, не приховуючи свого роздратування.

Хлопець допив напій, що стояв перед ним у келиху, й підвівся, даючи мені знак, щоб я показувала дорогу. Почуваючись окриленою, я швидко стала пробиратися назад, до Крамаря, і за хвилину вже стояла біля нашого столика з украй ошелешеним обличчям. Антон дивився на мене не менш здивовано.

— Ой, мабуть, ті хлопці відчепилися від нього! — звернулася до Івана, прикинувшись дурепою. А Гремлін тим часом насупився й от-от збирався щось сказати. Мабуть, хотів чкурнути назад, але не могла цього допустити. Саме тому вхопила хлопця за рукав і подивилася жадібно-жадібно. — Залишся, будь ласка! Раптом повернуться…

Іван дивився на мене згори вниз, як на набридливе цуценя. Власне, якщо гарненько розібратися, це було недалеко від правди. Зараз я й справді почуваюся песиком, гарненьким таким і кмітливим.

— Поглянь на цього мамчиного модника, — відчайдушно вхопилася в комір Іванового піджака, мало не пускаючи сльозу. — Він же ідеальна приманка для любителів помахати кулаками. Клоуни в цирку краще одягаються, ніж Крамар!

Господи, яка ж я огидна! Така гарна дівчинка, а з рота лайно ллється. Добре, хоч Антон зі свого кутка нічого не чує.

— А ти класна, — посміхнувся Іван, показавши свої криві зуби. — Я й не знав!

Огидно, неприємно, але спрацювало. Совість послухаємо пізніше.

— Посиджу трохи з вами.

Результат моїх старань мене цілком задовольнив, як і тоді, коли вкрала Антонову сумку. Але щойно ми втрьох розмістилися за одним столом, знову запала довбана мовчанка. Я лише пила через соломинку свій коктейль, майже панічно міркуючи над тим, як же здружити цих двох товаришів. Глянула на Івана — той розглядав відвідувачів, які танцювали безперестанку. Перевела погляд на Антона — цей, згорбившись, як сутула собака, сперся ліктями на столик і пальцями вистукував ритм під музику, ще й ледь помітно головою в такт махав. 

І, ніби на зло, через кілька хвилин прямо біля нашого столика стала танцювати доволі колоритна парочка — повнява пані невисокого зросту і худий лисий чоловік під два метри ростом. Вони час від часу обіймалися та огидно цілувалися, ледь не смокчучи одне одного і тим самим роблячи мій вечір абсолютним дном. Так тривати далі не могло!

— Ой, коктейль закінчився, — театрально помішала соломинкою лід, який майже розтанув, і натягнуто всміхнулася хлопцям по черзі.

— Я принесу тобі інший, — пробасив Іван та одразу ж пішов. 

А мені тільки цього й треба було!

— І чого ти сидиш, як засватаний? — наїхала на Антона.

Хотіла ще й запотиличника дати, але, щойно він глянув на мене сердитими очиськами, передумала.

— Пропонуєш його на танець запросити? — одна брова хлопця іронічно вигнулася, тим самим дратуючи мене ще більше. 

— Насамперед, пропоную не сидіти пеньком.

— А як сидіти? Як ти? Мовби в дупу голки колють?

Ах ти ж! Оце вже було занадто.

Загрозливо звузивши очі, я вже збиралася перейти в режим «бий до тих пір, поки дихає», але повернувся Іван і поставив переді мною новий коктейль. Показала жестом Крамареві, що відріжу йому голову потім, і зухвало сьорбнула свій коктейль. Однак миттю закашлялася.

— Що це за гі… — підняла склянку на рівень очей, — гіркота така?

— Пий, тобі сподобається, — Іван розплився в дурнуватій посмішці.