Розділ 10. Фінанси співають романси, або Інформація коштує грошей

Розділ 10. Фінанси співають романси, або Інформація коштує грошей

На орендовану квартиру Волконський дістався близько першої години ночі. Під'їхав на маршрутці. А це ще мінус вісім гривень. Стопка купюр, яку йому сьогодні вранці видав Обабок, стала зовсім тоненькою. Основну суму, звісно, зжерла плата за житло. Але сам Антон теж постарався: кафе, таксі, сорочка, чашка. Перерахунок готівки показав — залишилося близько двох тисяч. Сума, яку він в тому, іншому своєму житті легко міг витратити за хвилину. А тут він мав прожити на ці гроші ще тринадцять діб. Екстрим, як то кажуть. Але не смертельно. Купить кілограм якоїсь дешевої ковбаси, п'ять кіло картоплі, пляшку олії — вечері готові. Без сніданків можна обійтися. На каву взагалі витрачатися не доведеться. Буде пити її на роботі. Там цей напій богів доступний за рахунок фірми. Тільки треба буде чашку собі купити. А з приводу обідів... можна в тій самій чашці сухі супи з пакетиків заварювати. Дешево й сердито.

Ось із цього він ранок і почав — з покупки декількох пакетиків сухих супів. Довелося встати раніше, щоб встигнути перед роботою заскочити в супермаркет. Нічого. Не висипатися Волконському не вперше.

Апетитна картинка на упаковці супчика обіцяла, що з вмісту вийде чудова поживна страва. І всього за 8 гривень 19 копійок. На радощах, що обіди будуть обходитися Волконському так дешево, він не втримався і купив до того ж яблуко. Таке гігантське зелене яблуко, запаморочливо приємний аромат якого відчувався за метр.

Інтуїція підказувала, що сьогодні в справі зваблення Катерини Метельської потрібно тимчасово трохи зменшити оберти. Якщо Антон почне знову нав'язливо запрошувати її на каву, то гарантовано отримає відмову, приправлену фірмовим крижаним поглядом. Доведеться звести сьогоднішні залицяння до мінімуму. Просто презент. Від такого яблука вона точно відмовитися не зможе. Якщо не купиться на зовнішній вигляд, то перед наркотично п'янким ароматом гарантовано не встоїть.

Волконський заходив у ліфт, роздумуючи, чи продовжить йому сьогодні так само казково щастити, як і вчора. Взагалі-то, фортуна — дівчина легковажна, може і місцем нижче спини розвернутися. І ніби на підтвердження цих насторожених думок, до нього в кабінку цього разу заскочила аж ніяк не його міс Сувора Училка, а інша дівчина. Доглянута до кінчиків нігтів брюнетка. Просто-таки зразкова красуня-ціпочка. Де Обабок їх знаходить?

— Привіт, Антоне, — оксамитовий голос і погляд з поволокою.

Вже й ім'я знає. Хто це, скажіть на милість? Може, секретарка Дімича? Друг хвалився, що у нього аж цілих дві секретарки (треба подумати, чи не перейняти такий досвід). Одна для роботи — вести ділову переписку, складати розклад зустрічей і важливих заходів та виконувати інші відповідальні доручення, а друга, як висловився Обабок, для створення атмосфери. Зустрічати гостей, пригощати їх кавою, усміхатися. Вчора Антону не вдалося зустрітися з цією другою «атмосферною» секретаркою, щоб оцінити ступінь професіоналізму її усмішки. Але ось, здається, і вона. З усмішкою у брюнетки все було в повному порядку. Ідеально рівні бездоганні білі зубки — мрія творців реклами зубної пасти.

— Радослава, — представилася співрозмовниця. – Друге обличчя в компанії після Обабка.

Отже, Волконський вірно здогадався — перед ним «атмосферна» секретарка.

— Яке незвичайне ім'я.

— З глибоким змістом, — грайливо проворкувала вона. — Дарувати людям радість — це моє покликання. Особливо чоловікам, — додала з придихом.

Антон відчув дежавю. Радослава стріляла очима, як усі ті його столичні подружки, що навперебій вішалися на шию. Кумедно. Волконський, що, так сподобався цій кралі з першого погляду? Але він сьогодні, як і раніше, був у тій самій багатостраждальній тенісці, турботливо зашитій вчора Роздобудько. Свою єдину пристойну сорочку Антон вирішив приберегти для більш відповідальних моментів. А це чудо китайських рукодільниць з учорашнього дня краще не стало. Комір, як і раніше, хрустів і стовбурчився, і нитки лізли вже з іншого, правого, рукава. Однак Радославу це не бентежило.

— Ти ж, напевно, нічого тут ще не знаєш. А хочеш, введу тебе в курс справи? Посидимо сьогодні після роботи в кафе, вип'ємо по чашечці кави?

Не те, щоб Волконський сильно здивувався. Йому траплялися такі ось ініціативні дівчата. Упевнені в своїй привабливості, які діяли швидко і прямо. Але вони траплялися йому в тому, іншому, житті. А тут, брюнетка його все ж злегка насторожила.

— Я подумаю.

Антону, звісно, конче потрібна була інформація. Непогано було б вивідати щось про Катю Метельську. Він уже встиг зрозуміти, що швидкої перемоги у випадку з його міс Неприступність не буде. Тут доведеться діяти філігранно. Волконському необхідно дізнатися про неї все. Її хобі, інтереси, пристрасті. Що вона любить, чим живе. Інформацію про її колишнього хлопця. Чому розлучилися, що їй у ньому подобалося, що не подобалося. Такі подробиці, звісно, ​​найкраще знає близька подруга. Однак і секретарки, як правило, теж непогано обізнані в подібних питаннях. Практика показує, що в будь-яких колективах усі плітки завжди стікаються до них.

Але з іншого боку, чи витримає гаманець Волконського ще одні посиденьки в кафе? Радослава явно не з тих дам, які звикли обмежуватися кавою. І до того ж, ці її багатозначні посмішки і томний придих. Дівчина недвозначно дала зрозуміти, чого хоче. У тому, іншому, житті Волконський, може, і не проти був би розважитися з красунею. Але тепер його якось конкретно заклинило на Катерині Метельській. Кортіло змусити міс Холодність стати теплою, а ще краще гарячою. Ось яка думка заводила і робила брюнетисту ціпоньку абсолютно нецікавою. Це не означає, звичайно, що посидіти з нею в кафе – для нього тортури, але чи не стане для Радослави розчаруванням, що Антон використовує її виключно як джерело інформації? Так і ворога нажити недовго.