Розділ 5. Ліквідація НП, або Як правильно вести спостереження

Розділ 5. Ліквідація НП, або Як правильно вести спостереження 

Ось так Катя і дізналася прізвище та ім'я новенького: щодо імені він просвітив сам, а прізвище, що вилетіло з горла розбурханої Роздобудько, гучною луною пронеслося коридором — складно не почути. Отже, Волконський. Як у якогось князя 18 століття. І самовпевненості теж як у князя — хоч відбавляй. Ось тільки посада у володаря аристократичного прізвища виявилася не зовсім княжа. Хто б міг подумати, що його взяли на місце Оксани. Наталя буде розчарована.

Але лихо не без добра. Ліквідація наслідків вибуху кавоварки тепер не Катина турбота. Її єдина проблема — спідниця. Вона пустила в хід паперові рушники і теплу воду. Хотілося вірити — молочний жир з тканини було видалено. Мокра пляма поки, звичайно, залишилася, але на темному матеріалі було не сильно помітно. Тому Катя зважилася повернутися до трудового процесу.

Вона пройшла до свого робочого місця і не змогла не помітити, що ліквідація наслідків НП вже йде повним ходом. Роздобудько гучно віддавала розпорядження підлеглому. І той носився з відром і ганчірками. Треба сказати, досить безглуздо носився. Так, Ізольдо Еммануїлівно, це вам не старанна і вправна Оксаночка, це вам тут Його світлість Волконський.

Наталя спостерігала за процесом, як за захоплюючим трилером. Вона навіть трохи виїхала на своєму кріслі з-за перегородки, щоб краще було видно місце подій. Катя прилаштувалася поряд.

— Ну як? — поцікавилася вона у подруги. — Тепер визначила, до якої категорії чоловіків віднести даного індивіда?

— Тааак... — філософськи протягнула Наталя, — доводиться з жалем констатувати, що до пінгвіна він все ж таки не дотягує.

Це точно. Скоріше, індик самовпевнений. Каті зовсім не сподобалося, з якою нахабною посмішкою Антон запрошував її на чашку кави. Так, ніби був абсолютно переконаний у своїй привабливості і позитивній відповіді.

— А знаєш, це навіть добре, що він виявився не комп’ютерником, а підлеглим Роздобудько, — видала Катя.

— Чому?

— Вона зробить з нього гідну людину, — кровожерливо пояснила Катерина.

— Уже почала, — реготнула подруга, спостерігаючи, як Ізольда Еммануїлівна ганяє Волконського.

Той уже збігав кудись за драбиною і тепер драїв підвісні шафки. Жевріла надія, що Роздобудько подбає не лише про те, щоб плями від молока були стерті з усіх поверхонь, але заодно і самовпевнена посмішка з княжої фізіономії.

— На жаль, чекати, поки Ізольда зробить з Волконського гідну людину мені ніколи, доведеться викреслити його зі списку претендентів на мою увагу, — винесла вердикт подруга.

— Правильно, — підтримала Катя. Помовчала трохи, потім поцікавилася: — А чого ми тоді ведемо спостереження за цим безперспективним індивідом? Нумо до роботи?

Але Наталя не поспішала покинути спостережний пункт.

— Розумієш, Катре, — знову напустила філософсько-мрійливої ​​мудрості в голос подруга, — нехай він і не пінгвін, і безперспективний для моїх матримоніальних планів, але це не відміняє того факту, що спостереження за ним приносить, якщо так можна висловитися, естетичне задоволення .

— Сумнівне задоволення, — хмикнула Катя.

— Це ти просто неправильно дивишся, — повчально зауважила подруга. — Ти вимкни голос Роздобудько і наклади замість нього який-небудь музичний супровід. Такий кліп вийде — мммм...

 Вимкнути гучний голос Роздобудько — це ще треба постаратися. Але щойно у Каті вийшло, в голові в ту ж секунду заграв сингл Бені Бенасі «Satisfaction». У відомому кліпі, щоправда, фігурували дівчата з дрилем і бензопилою, а тут чоловік з ганчіркою і відром, але його рухи просто таки ідеально лягали на агресивно-томний ритм композиції.

— Що я казала? — усміхнулася Наталя, помітивши, що Катя тимчасово залишила спроби втечі на робоче місце.

Так. Подруга права. Було щось у цьому чоловічому індивіді гідне споглядання. Нехай він і не так спритно орудував ганчіркою. Але всі ці його маніпуляції з драбиною... Він перетягував її з місця на місце, піднімався, спускався. При кожному русі тонка тканина теніски натягувалася, даючи змогу спостерігати гру накачаних м'язів...

І все б нічого, але не встиг ще в голові дограти сингл Бенасі, як Антон раптом розвернувся і зловив Катин погляд. І знову ця самовпевнена посмішка на обличчі.

— Та ну тебе, Наталко, з цим твоїм естетичним задоволенням, — кинула Катерина подрузі і заїхала за перегородку. — Працювати треба.

Наступні дві години Катя навіть спроб не робила виринути хоч на кілька хвилин зі світу цифр і зведень.

— Ну? Поділишся, як просуваються справи? — Обабок зайшов у конференц-зал за кілька хвилин до початку наради і розташувався на чолі столу, спостерігаючи, як Антон розставляє пляшки з водою.

У запитанні прозвучало стільки скепсису і єхидства, ніби Дімич був заздалегідь упевнений, що похвалитися Волконському нічим.

— Добре, — не моргнувши оком, запевнив Антон. — Сьогодні після роботи підемо з Метельською в кафе. Випити по чашечці кави, — він вклав у інтонацію легку багатозначність. Мовляв, кава — це лише початок.

Обабок примружився — не повірив.

— Видаєш бажане за дійсне? Коли це ти встиг її запросити? Адже ви з Роздобудько цілий день наслідки НП ліквідовували.

— Ще до НП. Заливав мило у диспенсер, а вона саме увійшла...

— ...у санвузол? — продовжив за Антона Обабок і розреготався розкотисто і амплітудно — аж крісло під ним заскрипіло. — Ні, Волконський, ти зовсім втратив хист. Запрошувати дівчину на побачення в туалеті? Як романтично! Здогадуюся, куди вона тебе послала.

— Не послала. Вона поки думає, — знову з легкістю прибрехав Антон. — І у мене є аргументи щоб схилити її до правильного рішення.

А ось це не було брехнею. Волконський дійсно придумав, як змусити міс Строгу Вчительку передумати щодо її відмови. Спосіб безпрограшний і до того ж бюджетний — цілком по сьогоднішній кишені Антона. Знадобиться гривень сімдесят. Не більше. Єдине — потрібно якось втекти на півгодини від Роздобудько, яка зі своїми дрібними і великими дорученнями переслідує його по п'ятах.