Парі

- ...Алька, ні!! Тільки не в тапок! Ти ж...

Щелепи розтислись і дрібний біс Рудіартікус Фоц брикнув точно в ціль. Мстива Альфонса ще й притисла лапою, відчуваючи крізь тканину борсання невеликого тільця. Гострі пазурі впились у валяну шерсть, міцно зафіксувавши жертву.

На жаль, ніщо в цьому світі не вічне, а надто договір з обумовленим терміном дії. Коридор затягнуло сизим димом з різким запахом сірки. Щось луснуло і з гуркотом завалилась поличка для взуття. На підлозі серед уламків сидів скуйовджений брюнет з типом зовнішності "жіноча погибель". Він кліпнув запоморочливо-чорними очима з довгими віями і злісно просичав:

- В тебе совість взагалі є?! Ти ж спеціально перед тим туди насцяла!!

Чорна кішка позіхнула, продемонструвавши весь набір гострих білосніжних ікол і інфернально облизнулась. 

- Няв?..

Рудіар граційно піднявся і, прихрамуючи на ліве копито, попрямував у ванну.

- Няв!!

Через двадцять хвилин в одному білосніжному рушнику, низько сидячому на бедрах, він попрямував у вітальню і влаштувався у кріслі. Альфонса, розпушистивши хвіст, вистрибнула на диван навпроти.

Рудіар демонстративно потягнувся, демонструючи бездоганно виліплене тіло, і посміхнувся. Повільно обвів очима кімнату, ніби щось шукаючи. Кішка фиркнула і забила хвостом.

- Ок, підтверджую... - Рудіар знехотя клацнув пальцями.

На дивані граційно втілилось чарівне дівча ангельської зовнішності.

- Ще раз!.. - войовничо заявило воно, наставивши на Руді вказівного пальця. - Ти спробуєш таким чином відігратися!.. і можеш сам їздити на свої тупі розбірки!

- А обов'язково було сцяти в тапок?

- А ти інакше не запам'ятаєш. Нічому тебе життя не вчить, – вже тихіше заявило янголя.

- Воно й так мене не вчить. Ну от скажи - чому? Чому такий рахунок?! Я - красень, гроші при мені, язик добре підвішений, - тут він промовисто облизнув верхню губу, -  мрія, а не диявол! А ти навіть говорити не можеш, тільки - "няв". І в мене - десять душ за тиждень, а в тебе - шістдесят шість! Ще й число... чекай, ти навмисне?!

Дівча усміхнулось.

- Чо-ому?!! Як??

- Дурнику, - лагідно сказала Альфонса і усміхнулась. - Мені й не потрібно розмовляти. Я - кішка.