6

Півроку тому

Коли через півроку майже щоденні візити у спальню дружини не дали жодних плодів, Вацлав викликав її до себе і повідомив:
- Люба, я придбав квитки до пансіонату на Узбережжі любові. Там ми пробудемо чотири-п'ять місяців. Сподіваюсь, що цілющі води і морське повітря підуть вам на користь. Потім ми відправимось до Вільденлейну. Свої справи тут я владнав, пора повертатися додому. І якщо після круїзу ви не порадуєте мене новиною про спадкоємця... я буду дуже незадоволений.

Він завжди говорив з нею як з підлеглою - дзвінком по внутрішньому телефону викликав її зі своєї частини дому в кабінет, а там навіть не запрошував присісти, коротко віддавав наказ, що вона повинна зробити, і жестом відпускав.

Так не мало бути! Але коли єдиний раз Олівія спробувала розповісти про свої нещастя матері, та відповіла: «Ти не цінуєш свого щастя! Вацек просто ідеальний... він мені як син! Він поважає мене, допомагає батькові у справах... і хіба мало гарних речей він тобі купив? Чого тобі ще не вистачає?»

Їй не вистачало всього: бачитися з подругами відкрито, а не десь крадькома в перерві між візитами до модних магазинів, малювання, швейної машинки, на якій вона стільки разів перешивала плаття собі, матері і Розалії, щоб вбрання виглядали новими, а то і шила одяг для себе і рідних, щоб хоч на чомусь зекономити.
Їй не вистачало можливості читати те, що захочеться, а не мучити себе щоразу, як чоловік замовляв за каталогом новинки, про які писали в журналах і хвалили у вишуканому товаристві, і велів прочитати, «щоб не ганьбити себе у салонах».

Олівії хотілось, щоб на неї не дивились як на маленьку незграбну дитину щоразу, як вона вимовить щось крім «так, дорогий, я з вами згодна»  і «так, мамо, ти права».

Але її бажання нікого не цікавили. Вацлав не давав їй забути, що він її, по суті, купив - через її красу, родовід, зв'язки її батька, через те що вона молода, здорова і зможе народити йому спадкоємця. А думки товару, навіть найдорожчого, не питають.

На морі вона була майже щаслива. Прокидалася рано-вранці і йшла на пляж милуватися дельфінами. Вацлав не бачив сенсу вставати так рано на курорті, але місцевий лікар йому сказав, що жінці буде легше завагітніти, якщо вона буде прокидатись на світанку, багато гуляти і споглядати красиве, тож він це дозволив. 

Після сніданку Олівія разом з іншими шляхетними заміжніми пані ходила на процедури, пила цілющі трав'яні чаї, вчилася у однієї дами в'язати дитячі речі і іграшки. По обіді трохи дрімала і знову йшла на море, вертаючись лише на вечерю. Вацлав або працював в номері, або ходив до клубу гравців в шахи зіграти кілька партій, звісно ж у гідній компанії. Олівія бачила його лише тоді, коли він приходив виконати подружній обов'язок, і застигала, як мертва, витягнувши руки вздовж тіла, заплющувала очі і думала будь про що, тільки не про те, що відбувалось, а то й просто рахувала овець, як людина, яка довго не може заснути.

По правді кажучи, їй не хотілось завагітніти, їй хотілось заснути і більше не прокинутись. Думка про дитину не викликала в неї нічого, крім холодного, липкого страху, що Вацлав матиме ще одну залежну від нього істоту, яку, звісно, буде виховувати «в її ж кращих інтересах», вимагаючи досконалості в усьому. Або ж народиться схожий на нього хлопчик, молодша його копія, так само вибаглива і невблаганна.

Бувало, побачивши на пляжі маленьких дітей, Олівія відверталась…

Під кінець їх відпочинку приїхали батьки з Петіром, щоб разом поїхати до Вільденлейну на «Етеріумі». Мама вважала, що її любий золотий хлопчик обов'язково має побувати в подорожі на лайнері, подібних до якого ще не будували. «Елізіум», про який теж чимало писали в газетах рік чи два тому, і то був не настільки величний. І звісно, Петір мав побачити Ланбург, він же майбутній дипломат, йому вже зараз потрібно починати заводити зв’язки з однолітками з найкращих сімей інших країн.

Розалія залишилась вдома з тіткою, бо Заброцькі нікуди не від'їжджали, і вона більше хотіла побувати на Великому королівському полюванні разом з Яном-Станіславом. Це не дуже подобалось мамі, вона побоювалась, що закохану парочку доведеться вінчати раніше запланованого, щоб уникнути скандалу... але ж «Етеріум»! Але ж вечори в оточенні вищих з вищих, еліти з обох світів, Старого й Нового... але ж перспективи для єдиного сина... порівняно з цим все, що можуть втнути Розалія з нареченим, здавалось такою дрібницею. Адже вирішено, контракт підписаний, Заброцький-старший від свого слова не відступиться.

І Вацек, ну звісно ж, Вацек!

Олівії іноді хотілось сказати: «мамо, ти ніколи не дивилась на батька так, як дивишся на мого чоловіка».