Пролог

Це точно, на сто відсотків, абсолютно не нормально. Кесседі була впевнена в цьому, так само як пʼятнадцять хвилин тому була впевнена, що її єдині плани на вечір це погодувати Саймона, сходити в тренажерний зал і подивитися пару серій серіалу на магекрані. 

- Пані Голдторшер.. - вже втретє неправильно за останні три спроби звернувся до неї молодий офіцер ММР.
- Голдтохтер, офіцере, моє прізвище Голдтохтер! Якщо не можете запамʼятати, то Голд буде цілком прийнятно, але не знущайтеся над моїм повним прізвищем... А ну стійте! Цю квітку не можна рухати, вона дуже чутлива до дискомфорту у цю пору року! - Кесседі бігала між офіцерами в надії залишити хоч щось у своєму домі цілим після нашестя цих дикунів у формі. Враховуючи їх наполегливість і її не дуже грізний вигляд, а також зріст у 165 см - виходило не дуже.
- Так от, пані Голд, ви впевнені, що ми не знайдемо у вас у квартирі заготованих заборонених заклять? Субрадар чітко показав концентрацію субстрату четвертого рівня саме у вашій квартирі - нарешті таки зміг договорити своє питання службовець.

Кесседі скептично подивилася на хлопця, якому ледве виповнилося років двадцять (ну може двадцять-два). Високий, плечистий, з фіолетовим відливом в карих очах, що видавало в ньому Арта, він виглядав майже як принц з казки про Карту, королівство де завжди панує літо. Якби не один нюанс, а саме майже сміховинна безглуздість його обвинувачень. 

Кесс вже не студентка, щоб недолуго ховати заборонені любовні зілля тимчасової дії, що робила з-під поли для однокурсниць, а інколи і однокурсників.
Вона вже двадцятидев'ятирічна доросла жінка, останні пʼять років з яких керує відділом ювелірної справи у гільдії. Серед її команди гноми, фейрі та талановиті люди - Арти, які виготовляють вбивчі сережки по державним замовленням та оздоблюють пістолети старших офіцерів дорогоцінним камінням, що підсилює швидкість куль, або робить магазин бездонним.
Звичайно для звичайних жителів столиці та інших міст Лейалі - гільдія просто робить красиві брязкальця, які носять торговці та дипломати на вечері у резиденції Президента, але навіть цей факт тільки ще яскравіше вказує на те, що якби шеф-майстриня хотіла б сховати небезпечний артефакт, то вони від нього навіть хвиль першого рівня б не відчули. 

Ще більше дівчину дивувало те, що через таку дрібницю, як перевищення доступного рівню субстрату у житловому приміщенні почалась така божевільня. Зазвичай в таких випадках максимум приходив штраф на суму у сто гринвів за кожен рівень перевищення до пʼятого, і тільки в останньому випадку могла приїхати опергрупа. Приїхати і допитати власника квартири, а не перевертати весь свіжесенький ремонт, який вона закінчила тільки тиждень тому, навиворіт.

- Офіцере, як я можу до вас звертатися? - Кесседі скептично підняла одну брову і окинула оком навколишній розгардіяш. Саймона було ніде не видно, а цей бідолага навіть не спромігся повноцінно представитись перш ніж його люди почали без жодних докорів сумління лазити по ящиках зі спідньою білизною.
- Молодший офіцер Енганар, пані. Працюю під керівництвом Командира Джада Ломішвіля - З гордістю промовив молодик - Так ви відповісте на моє питання?
- Офіцере Енганар, у вашому планшеті вже є вся інформація про мене, про мою діяльність та моїх сусідів. Ви й самі знаєте відповідь на своє питання. А от на моє питання я б хотіла, щоб відповів пан Ломішвіль, тому що мені дуже цікаво, чому відділ магічного криміналу приїжджає до моєї скромної персони за абсурдним викликом. Так де я можу знайти вашого керівника?
Хлопець розгубився ще більше, ніж коли пані Гольденш.. Голдтор.. коротше пані Голд виправляла своє прізвище в його вимові. Намагаючись заховати румʼянець він швидко обернувся в сторону вікна та відповів:
- Командир Ломішвіль прибуде з хвилини на хвилину, пані.
- Тоді якого гнилого орка, скажіть мені, будь ласка, ви тут це влаштували навіть без присутності свого командира? - Ситуація починала вже трохи дратувати, тому Кесс відчула, як на пальцях поколює від електрики.
- Пані Голд, заспокойтеся, це стандартна процедура, командир дав мені повноваження розпочати обшук як керівнику опергрупи!
- Якщо ви зараз же не припините цей балаган, то я вам дам дозвіл на те, щоб винести ваші оркові ду...

Договорити пані Голдтохтер не судилося, як не судилося і встигнути сьогодні подивитися хоч одну серію серіалу, бо її перебив грубий наказний голос, що долунав із коридору:

- Запустити системи сканування простору на магічний фон. Я хочу, щоб кожен клаптик паркету був піднятий, якщо це необхідно щоб знайти цей клятий артефакт! - оперативники вишикувались перед входом, як офіцери президентської служби перед його промовою і в кімнату впевнено зайшов чоловік, що окинув скромну квартирку прискіпливим оком.
- Кхм, проходьте, почувайте себе як вдома, я не проти ще пари-трійки невихованих мужланів в моїй квартирці, звісно! - саркастично пробурмотіла Кесс, коли зрозуміла, що новоприбулий навіть не мазнув по ній і поглядом. Те, що він шукав явно цікавило його куди більше за саму власницю квартири з блисківками на руках.
- Пані, прошу вибачення - черговий оперативник, явно той самий командир Ломішвіль, про якого згадували раніше, ніби тільки помітив Кесс, повністю захоплений своєю ціллю.
- З ким маю честь? - Дівчина втомлено видихнула і струсила залишки магії з рук.
- Командир Джад Ломішвіль, Міністерство Магічних Розслідувань.
- Пані Кесседі Голдтохтер, власниця цієї кв... Того, що раніше було квартирою. Підкажіть, пане Ломішвіль..
- Командир Ломішвіль - чоловік суворо подивився на дівчину, ніби вона вже обвинувачена в його ділі (яким би там воно не було)
- Та хоч Генерал, так от, Командире, підкажіть, на яких підставах я маю проводити свій пʼятничний вечір в компанії цих галантних кавалерів? - Кесс схрестила руки на грудях, ніби це може вберегти її від того, щоб ненароком не підсмажити командира - чванько.
- А на такій, пані Голдтохтер, що минулої ночі була влаштована справжня бойня на перехресті Святого Самокте за допомогою невідомого артефакту, а сьогодні субрадар показав такий самий викид субстрату у цій квартирі. Повірте, я теж очікував побачити тут лігво терористів, а не просто надто самовпевнену панянку. - Джад окинув її скептичним поглядом з ніг до голови і став у більш розслаблену позу. - Ну що, поспілкуймось? Розкажіть мені детально, де ви були сьогодні з четвертої сорок-пʼять ранку до нинішнього моменту?