Паперові крила
Епілог. Новий механізм
Через пів року в маленькому підвальному приміщенні на околиці міста відкрилася нова контора. На вивісці було написано просто: «Ревізія істини».
Всередині не було хрому, шкіряних меблів чи стерильності. Там пахло кавою, старою паперовою архітектурою та трохи — олійною фарбою. Віктор сидів за дубовим столом, який він допоміг батькові відреставрувати.
На столі лежав новий ноутбук, а поруч — фотографія жінки з добрими очима, яку він ніколи не знав, але чиє ім’я тепер з гордістю носив у пам’яті. Марія.
Задзвонив телефон.
— Так, я слухаю. Ви кажете, у вас ідеальні звіти, але гроші зникають? — Віктор посміхнувся, дивлячись на Ліку, яка в кутку кімнати малювала щось на стіні. — Не хвилюйтеся. Я знайду ваш нуль. Я на цьому спеціалізуюся.
Він поклав слухавку.
«Я дивлюся на свої руки — вони більше не тремтять, хоча на столі немає ідеального порядку. Внутрішній прокурор нарешті пішов у відставку. Я більше не самозванець. Бо неможливо бути самозванцем у власному житті, коли ти нарешті дозволив собі бути просто людиною».
Відредаговано: 03.05.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
