Глава 21. Підозри і домисли

Густа трава так приємно дурманила пряним ароматом, що Баал мимоволі ніжився в ній, наче кіт на сонечку. Темна ніч, з чудовими зірками та місяцем, вже стали звичними, або навіть привабливими. Він уже не бентежився від їхньої постійності, із захопленням спостерігаючи за їхнім меланхолійним життям, якому піддався і сам.

І що найбільше його тішило, відсутність настирливе дзижчання величезних мух, що так і норовили заповзти в рот чи інші затишніші, і більш інтимні місця.

По сусідству з гравцем, по обидві руки лежали двоє його супутників, які покинули Зоряну Цитадель разом із ним, два дні тому. Орса, яка дізналася від гравця, що її мати і батько все ще живі, наслідувала Баалу в насолоді природою навколо, і м'якістю трави під спиною.

Звісно, ​​землянин не вдавався у красномовні подробиці їхньої несподіваної зустрічі, промовчавши про муки матері та батька, удостоївши дівчину новинами лише про збереження їхнього життя.

По іншу руку від гравця досить розслаблено і, скажімо, блаженно, розтягнувся Массас – номінальний лідер клану Варанів. Для Баала не залишилося таємницею, хто насправді мав справжню владу в цитаделі, після усунення Вараса. Брат Орси, користувався якоюсь невловимою повагою, кожен ящір без вагань підкорявся його словам, на певному підсвідомому рівні.

Гравець мав свої підозри і теорії щодо цього, але це були лише домисли, над якими він не хотів особливо міркувати. Йому було достатньо того, що він зміг вириватися з обителі смороду та мух, насолоджуючись чарівною природою навколо, вичікуючи слушного моменту для свого наступного кроку. До того ж, спокійна атмосфера, надала йому можливість поміркувати над важливими питаннями, що лише накопичились, але не мали часу для обміркування.

«Виконати квест, і рушити далі світом блукати», - перебирав у зубах довгу травинку землянин. – «Потрібно дізнатися про Пантеон, якнайбільше. Також дізнатися, чи є можливість вибрати наступний світ для переміщення. І, що найголовніше, максимально розвинути свої вміння та навички. Як показує практика, високий рівень не вартий і ламаного гроша, якщо статистика слабка. Пару титулів би ще здобути. До речі, там і нагороду покладено за сценарний квест. Не терпиться вже! І не менш вагома справа, не отримати покарання за провал завдання. Я не для того дванадцять років спину гнив, щоб за перший тиждень у цьому світі позбутися хоч части своєї сили.  Астра, люба моя, скажи мені, чи є у богів свою рівні сили? Наприклад Мінерва, наскільки вона вважається могутньою порівняне, з тим же Верміліоном?».

«Хочеш дізнатися, чи вистачить твоїх сил для його вбивства?», - дивилася у самий корінь питання, система.

«Саме так, люба! Ти вже добре мене знаєш».

«Ми знайомі багато років, було би дивно, не розумій я тебе з полу слова, особливо коли твої думки у мене на слуху», - трішки приголомшила гравця, таким одкровенням, Астра.

- Усі мої думки?! – шоковано крикнув Баал, привертаючи увагу двох компаньйонів.

Ящір та дівчина, особливо Орса, вже були звиклі до подібних повадок гравця, і окрім як легкого переляку, нічого не сказали і не вдіяли.

«Звичайно усі, інакше як би я з тобою розмовляла у твоїй голові! Порозумнішай, вже! Сила є, розуму не треба?», - насміхалася над господарем, система.

«Звідки тобі відомі ці слова?», - дивувався пізнанням крилатих висловів свого світу, Баал. – «Хоча, до біса, не цікаво. Краще відповідай вже на питання!».

«Не кричи на мене!», - ввімкнула сварливу дівчину, Астра, точно як подружжя з прожитими роками за спиною.

«От же…», - скрипів зубами, хлопець, беручи себе під контроль. – «Люба моя, кохання життя, скажи мені, те що я питав, будь так ласкава».

«Хм, молодець. Так і треба», - продовжувала грати на нервах система, маніпулюючи власним голосом, придаючи йому різноманітних почуттів.

«Зараза», - не міг промовчати Баал.

«Що кажеш?!», - нетерпляче вигукнула Астра, викликаючи гул у голові хлопця.

«Кохаю тебе, кажу», - за панікою виправдовувався Баал, продовжуючи скрипіти зубами і міцно стискаючи кулаки.

«Годі жартів», - хіхікнула система, насолоджуючись емоціями землянина, і користуючись тим, що він нічого не зможе з нею зробити. – «Якщо взяти за основу твій світ, то Мінерва буде однією з наймогутніших богів, та і взагалі на весь Пантеон вона буде мати величезну силу. Вона не з проста носить титул «богиня війни». Верміліон, доволі молодий бог, який не може мати подібну їх владу і силу. Він більше як творець, той хто створив нефілімів і світ для них, його сила у іншому. Але, ти не повинен вдягати рожеві окуляри, любий. Нехай, Мінерва набагато сильніша за нього, він все ще божественної раси, тобто сильніший за тебе. В тебе буде шанс для його вбивства, тільки коли ти досягнеш нової раси свого розвитку, і це враховуючи свої титули».

«Жодних шансів?», - уточнював хлопець, розібравши деяку надію серед слів системи.

«Поміч містичних звірів, або демонів. Ці дві раси ненавидять богів, так само як і ти».

«Як не крути, печать треба знайти».

- Блаженство! - потягнувся риками Баал, і одразу ж схрестив їх на потилиці, не бажаючи продовжувати розмову с Астрою. - Массас, ну хіба не кайф?

- Не знаю, що означає це слово, - спокійно, без минулого страху та нервів, ліниво бурмотів ящір.