Глава 13. Вишукані страви

Красиві та чисті краєвиди навколо замку, різко змінилися картинами бруду, пилу, щурів та мух ледь Баал та Орса переступили поріг колишнього будинку дівчини.

Нові власники, як і казала дочка вождя, цілеспрямовано створювали навколо себе свинарник, радісно хльостаючи себе по обличчю від настирливих комашок, і стусанами розкидали вгодованих гризунів.

З зрозумілих причин, хлопця не надихала обстановка навколо, що так сильно нагадувала ненависний йому світ, втішала лише відсутність металевого запаху крові та присмаку у роті.

Сам замок все ще зберігав при собі ту колишню розкіш і красу, якою міг похвалитися за минулої влади. Багато гобеленів усе ще висіли і рясніли яскравими фарбами, масляні лампи на високих звивистих торшерах, блякло освітлювали довгі й високі коридори. Множинні двері та вікна обрамлялися дерев'яними балками з художнім різьбленням, саме дерево виділялося неймовірно насиченим багряним кольором, дуже контрастуючи на тлі темних стін.

Топаючи порожніми коридорами, Баалу нічого не залишалося, окрім як уважно розглядати кожен закуток, і кожен гобелен на стіні, правда, робив він це без особливого ентузіазму, поки на шляху йому не зустрілися високі портрети в масивних рамах.

Сім картин із зображенням нефілімів, у їх споконвічному вигляді, з парою прозорих ріжок та крил за спиною.

- Мабуть, це твої предки та родичі? – зупинився навпроти них Баал.

- Кожен лідер клану від самого Першого і до Останнього, - з сумом відповіла дівчина, повільно ступаючи до найновішого портрета із семи.

На ньому зображувався статний чоловік, з коротким, зачесаним до потилиці, білим волоссям. Власник густих брів і яскравих блакитних очей, з якоюсь агресивністю виглядав на портреті, навіть з картини вселяючи трепет для інших, крім самого гравця.

Самому хлопцю цей чоловік нагадував мовчазного професора на кафедрі психоаналізу. Низький і весь сутулий, він тягав з собою великі стопки папок і виписок з газет. Але саме цей професор і викликав у Баала найбільший інтерес, адже їхня загальна захопленість щодо психопатів і маніяків обіцяла привнести в студентське життя кілька незабутніх моментів. Щоправда, подібне майбутнє так і залишилося лише припущеннями і мріями.

Баал дивувався тому, як у його пам'яті зміг так яскраво стати образ того малознайомого професора, якщо навіть обличчя друзів і батьків, були схожі на неякісне фото, зроблене найдавнішою камерою.

- Твій батько Варас? - підвівся поруч із дівчиною, і закинув голову вгору, зустрічаючись своїм поглядом, з поглядом намальованого чоловіка. – Сурової зовнішності твій татусь! Напевне не один десяток ящірок забив на смерть. Поважаю.

- Дякую! Впевнена, йому була б приємна ваша похвала, пане Баале. Особливо, дізнайся він, наскільки ви могутній. Та і взагалі, гравці уперше потрапляють до нашого лісу, - Орса не відводила погляду від свого батька, внутрішньо оплакуючи його загибель.

Загін варанів, очолюваний, тим самим Массасом, нічого не міг вдіяти, окрім як корчити невдоволені гримаси. Але посмій вони сказати хоч слово про поспіх, і змусити гравця поквапитися ..., кожен знав, чим загрожують подібні висловлювання в його бік.

- А ти бачила труп Вараса? – несподівано спитав Баал, приголомшивши дівчину.

Він за своєю природою знав, наскільки велике бажання особистої помсти, до найголовнішого винуватця мук. Він ніколи б собі не дозволив подарувати мученикові легку та швидку смерть.

- У момент нашого розставання, батько був поранений і ослаблений від отрути, - тихо почала переказ дівчина, поклавши долоню на широку картинну раму. - Батько вивів мене до вузького тунелю, на цокольному поверсі, і змусив бігти в нього, запевняючи мене, що буде за мною. Але замість його обличчя, яке повинно було з’явитися з темряви коридору, я побачила мерзенні обличчя ящерів.

- Тоді з чого ти взяла, що він мертвий? Через отруту? - Знизав плечима Баал, спокійно розмірковуючи про життя і смерть рідної їй людини. - Дивлячись на його обличчя і погляд. Впевнений, якась там мікстура не завдасть йому смертельних проблем.

- Що ви маєте на увазі? – різко обернулася до чоловіка, Орса, і навіть схопила того за руку.

- Якби я був на місці цих зелених слабаків, не дав би твоєму батькові померти так просто. Катування і муки за роки придушення, в їхньому розумінні, набагато вірогідніший результат його майбутнього, - продовжував монотонно промовляти гравець, цілковито не переймаючись підбором слів. – Я не впевнений, що таке життя краще за смерть, але шанс на порятунок залишається. Начебто, я вже казав щось подібне…

- Згадували, але тоді мова не торкалася мого батька… - Орса не розуміла, на який результат долі її батька їй краще сподіватися, і почала стискати руку Бала з усією своєю силою. – Я навіть не знаю, чого саме я очікую для свого батька…

- Як би там не було, якщо він живий, це можливість врятувати його і дати можливість помститися, якщо ж він помер, тоді позбувся мук цих ящірок. Як не подивися, і там і там є свої світлі сторони, – щиро посміхався Баал, наче справді у цій ситуації могли бути приємні сторони.

- У вас дуже спотворене сприйняття доброго і поганого, пане Баале, - нехай не навмисно, але Орса відчула якусь втіху в словах співрозмовника, намагаючись дивитися на ситуацію, його спотвореним сприйняттям.