Глава 7. Справжня

Баал не поспішав з новим вбивством у своєму житті, і з першим у цьому світі. У певній мірі, він насолоджувався своїм нинішнім станом, особливо під впливом аури руйнації.

Нехай вона і вважалася, як пасивна навичка, і повинна бути задіяний весь час, але в ній присутня своя унікальність. Її вплив на навколишній світ починався лише після того, як гравець впаде в запеклий стан душі і серця, немов берсерк з легенд та історій Землі, Баал ставав машиною для вбивства, щойно його розум застилає гнів.

Сама аура, як і випливало з назви, руйнувала все в її оточенні. Рослини починали в'янути, люди і звірі, втрачали волю до бою, або життя, по крихітці накопичуючи страх перед гравцем, що в свою чергу пророкувало їхню втечу. При тривалому впливі, аура руйнації могла настільки вплинути на людину, що вона захоче власними руками обірвати своє життя, якщо не встигне уникнути її впливу, але до подібних властивостей були ще довгі роки розвитку.

На жаль, можливих союзників Баала, він не міг контролювати її вплив, руйнація стосувалась кожного, хто попаде в радіус її дії, незалежно друг це, чи ворог. Що не можна було сказати про клани і легіони демонів; як справжній спадкоємець генерала демонів Баала, хлопець своєю аурою міг підняти бойовий дух демонічної раті, а з її розвитком… хто знає, які ще властивості вона покаже. Астра була потайлива в подібних питаннях, і завжди у неї була одна єдина відповідь - підвищуйте рівень.

Білява дівчина, і двоє воїнів в ганчір’ї, вже змогли на власній шкурі випробувати нову здатність Баала, як і вся рослинність навколо. Великі ягоди, повільно почали всихати і зморщуватися, наче сам час прискорив свій плин; навіть зелене листя на чагарнику почало жовтіти і опадати, наче прийшла осінь. Але на цьому процес руйнування не завершувався, тонкі та гострі гілки, так само почали всихати і слабшати, поки остаточно не перетворилися на потерть.

Дерева, що вже століттями населяли цей ліс, стійко протистояли подібній силі, зберігаючи життя і бажання боротися. Лише кора, і без того рельєфна і горбата, набувала ще глибших темних відтінків і ще лютішого візерунка. Чим сильніша була істота, або людина, тим менше вона піддавалася силі аури, а деякі й зовсім не відчують на собі її впливу, якщо їхній рівень і навички значно перевершуватимуть самого Баала.

«Ви отримали сценарний квест «Порятунок клану зірок»».

«Ви отримали квест «Порятунок доньки лідера клану зірок». Перший зі сценарної гілки. Для опису – назвіть квест і скажіть докладніше».

Систематично звучав голос у голові гравця, знаменуючи нові події, але хлопцеві було не до цього, він усе ще пильно, з виразно крижаним поглядом, дивився на закутану в ганчірку істоту.

- Бог Карасу, милостивий і всемогутній, обдаруй мене своєю сміливістю і силою! Нехай ворог переді мною стане жертвою для тебе! – схопився за вигнуту шаблю і молився другий воїн, відступивши на кілька кроків убік.

З кожним новим словом молитви його зброя насичувалась ледь вловимим свіченням, ніби Карасу справді відповідав на його молитву і наділяв силою.

В очах Баала і Астри, це було схоже на навик гравця, ніж на божественну благодать. А бурмотіння молитви, спосіб активації, не більше. Але, чого не очікував другий воїн, знову вимовив ім'я свого бога, ще й посмів згадати «милосердя» у своїй промові, то це неприборкану жорстокість його супротивника.

Баал уже був на межі свого терпіння і розсудливості, варто було йому почути про доброчесні якості одного з ненависних богів, він остаточно злетів з котушок.

Все ще утримуючи голову першого воїна у своїх долонях, так що його руки щільно притискалися з боків на рівні вух і скронь, він з тим самим крижаним блиском в очах почав стискати голову опонента. Повільно, з непохитною впевненістю та дикою усмішкою, гравець дивився прямо у вузьку щілину між ганчірками, де помутнілі болотяні очі почали наливатися кров'ю.

Тиск рук усе збільшувався, змушуючи воїна кректати і задихатися. Злегка піднявши тіло над землею, Баал вкотре переконувався у переважній силі своїх характеристик. Воїн борсався, як риба на гачку, замість плавців бризкаючи ногами, а руками хапався за долоні на голові.

- Попроси свого милостивого бога, - цідив крізь стиснуті в усмішці зуби, землянин, - врятувати свою порожню черепушку від розколу!

Воїн уже не міг почути сказані слова. Тиск від рук настільки стискав голову, що з вух, очей і носа почала текти кров, а сама черепна коробка тріщала, мов стиглий кавун.

- Ну ж бо, благай, молися! Нехай це мудак спуститися до тебе на спасіння! - Продовжував кидати фразу в порожнечу, розуміючи, що чоловік його не чує. – Я і його гнилу макітру в щепки роздроблю!

У момент, коли другий ворог закінчив свою абсурдно довгу молитву, череп його товариша здався під натиском сили Баала, розколовшись на шматки, фонтаном розкидаючи шматки кісток, мізків і крові по окрузі.

«Досвід отримано», - механічно звучала Астра у думках людини.

Густа кров на обличчі, анітрохи не турбувала гравця. У звичній собі манері, як було за часів Рагнарок, він струсив долонею надлишки з обличчя і спокійно дивився на другого супротивника, все с тою ж хижою усмішкою; яка тепер виглядала ще більш моторошною.

На противагу тотальній апатії до подібної жорстокості, біловолоса Орса дочка Вараса, ще в момент тріску черепа, почала бліднути, а очі округлятися. Коли ж неминучий розкол трапився, а в неї полетіло одне з помутнілих очних яблук... її шлунок не витримав такого кошмару перед її очима.