12.7.

«Треба більше дізнатися про менталістів!» — закарбувала собі на майбутнє Честейн. Це ж треба — ні гарчить, не кричить, вогнем не плює, а довів шановне панство геть не до греця… Той же архімагістр аж занадто блідий, хоча сьогодні нікого ще з башти не скидав. Чи вона чогось поки не знає?

Гм-м, герцогська сила… звучить! Так. Віднині — звучить як лайка.

— Бачу, панове, що не всі з вас квапляться на особисте ректорське запрошення. І, мабуть, на це є вагомі причини. Так, пане Шловуре? Чи всі, окрім мене вже знають про ваш вчинок? А можливо ви їм ще й вихваляєтесь?

Герцог певне вгадав, судячи з того погляду, який отруєною стрілою полетів до Честейн з боку згаданого пана. Отаке! Зробив він, а винна у всьому вона. Ну, як завжди з цими драконами…

— Я правий? — ще більше натиснув його світлосте.

— Не розумію про що мова, — ображено бовкнув пан Шловур.

— Про вашу брехню. — Від холоду тону, яким відповів герцог, навіть Шайлер не втримався та відступив на крок. А ось він точно був у стані постраждалих. Що говорити про тих, хто мав нести відповідальність?.. Мабуть, лише вік дозволив їм лишитися на місці під ректорським поглядом. — Мені тут слушно нагадали, що інститут несе у своєму імені таку чесноту, як благородство. Та має статус елітарного навчального закладу. Тобто ви, пан Шловур, викладали в найкращому місці студентам, які гідні найкращого навчання. Наголошую: в найкращому закладі! І навчати ви повинні в тому числі — шляхетності та повазі до інших. — Герцог зробив тривалу паузу. — Скажіть: до чого з переліченого відноситься підлість, зарозумілість та відверта неправда?

— Ви… ви-викла… дав?! — пролепетав, тепер, мабуть, колишній викладач Духа та тіла дракона. Здається, це все, що він почув.

— Невже ви маєте сумніви? То ви мали нахабство обманути мене двічі? Спочатку збрехали про свій розум, потім — приховали власний вчинок відносно студентів?

— Нічого, що не заплановано викладанням мого предмета я не зробив! — озлився пан Шловур. — не моя турбота, що вони… не дракони!

— Людиськи, певно, ви бажали сказати. — Герцог подивився на розчервонілого чоловіка з висоти свого росту. У цю мить він здався Честейн справжнім велетнем, що нависнув над завмерлим скаженим щуром. Тому й кортить вирватися, гризнути — але ж дуже лячно, так, що ноги не тримають!

Врешті-решт, так і не дочекавшись зрозумілої відповіді, герцог відвернувся від Шловура та мовчазних викладачів. Тепер він дивився на аудиторію — студентів, що були змушені стати свідками неприємної сцени поки що у ролі статистів. Та ось — настав і їх час…

— Все, що я щойно сказав цьому… пану… я волію сказати кожному з вас. Останніми днями, і не тільки в інституті, я неодноразово чув ці слова: людиська, людиськи… Хто з вас відповість, що саме змушує вас використовувати саме ці зневажливі слова до тих, хто поруч?

Навіть Честейн, яка була якраз з тих самих «людисьок», зараз відчула потребу опустити очі долу. А ось Гарт — на нього вона кинула краєм ока — той, наче зачарований, дивно витріщався прямісінько на дядька.

— Чому? — продовжив герцог. — Тому, що вже народилися більш сильними та могутніми за будь-яку іншу істоту? Так це, змушений вас розчарувати, не ваша заслуга. Спочатку потрудилися боги, потім — ваші батьки. Ви народилися з другою іпостассю… Та чи стали ви драконами?

Напруга в аудиторії досягла найвищого рівня. Честейн здалося, що від тої енергії в неї зараз очі полопають, такий вплив мали слова герцога.

— Запам’ятайте цей день. Згадайте, що кожен з вас сьогодні зробив. Закарбуйте собі в голові та в серці… Щоб бути улюбленцем богів — драконом — недостатньо їм народитися. Щоб навчатися їм бути та щоб вчитися в цьому інституті — недостатньо походити з древньої родини та мати гроші. Щоб бути благородним драконом — недостатньо так назватися й годі. Кожного разу — це випробування. Це вибір, який ви маєте зробити. І майже завжди цей вибір на користь слабкіших за вас. Сила дарована нам богами заради того, щоб їх — слабких — захищати, оберігати та дбати, коли самі боги втрутитись не можуть. Так що пригадайте свої сьогоднішні вчинки!.. Хто з вас пройшов хоча б одне з  цих випробувань?!

Тиша у відповідь стала насправді мертвою. Мабуть, ніхто, як і Честейн, не наважився дихати.

— Сьогодні визначний день для всіх. Саме люди сьогодні виказали себе сильнішими за тих, хто був народжений, щоб стати драконами… Я скасовую ваші заняття. Можете бути вільними. — Герцог відвернувся від студентів і сказав викладачам: — Панове, ходіть за мною.

Буча здійнялася не відразу ж… Навіть найгарячіші поступили мудро, дочекавшись, поки ректор з викладачами відійдуть якнайдалі. Зате потім…

— Що це значить? Нас усіх виженуть?!

— А що він хотів, щоб ми зробили?! На собі їх тягнути, чи що?!

— Все через людис… людей в інституті! Раніше такого не було!

— А зараз не треба!

Серед усього цього галасу Честейн ледве розчула, як Гарт сказав до неї:

— Ходімо!

Пішла за ним лише тому, що він вхопив її зап’ясток та потягнув.

Дівчина навіть нічого не встигла сказати ні Шайлеру, ні Ірвену. Хлопці залишились посеред роздмуханих драконів — з цікавістю дивились, яких висновків ті дійдуть після герцогського прочухана.