Глава 13, в котрій з'ясовується, що погана репутація може принести неочікувані плоди

13.1.

Чому, варто лише десь поблизу з’явитися герцогу, як життя Честейн миттю перетворюється на акробатичний атракціон? Він, здається, й не робить нічого, а вона вже ось — наче стоїть на одній нозі на канаті під куполом, тримає у розставлених руках чаші з водою до краєчків та намагається втримати рівновагу. І вся увага прикута до неї… Знову.

Якщо вчорашнього вечора дракони, вражені розносом від ректора, якось примирилися з її присутністю в інституті, то сьогодні зранку…

— Йо-о-ой! — нажахано зойкнув дракон, з яким Честейн збиралась якось розминутися у дверях в їдальню. Мабуть, людина не змогла б одночасно зробити те, що фантастично виконав цей хлопець — остовпіло витріщитися, налякано вигнутися, а потім з місця пригнути трохи не збив інших хлопців, які йшли слідом за ним.

Інші дракони також порадували та відступили, звільнив прохід. Наче вмить позабули, що збиралися йти з їдальні.

— Ходімо! — До Честейн підскочив Ірвен та схопив її за руку. Вона не встигла і кроку зробити у бік столів з їжею.

— А-а…

Ірвен нервово смикнув її та потягнув в бік стола, за яким сидів Шайлер. Дуже напружений і злий Шайлер…

— Я усе тобі взяв, — Ірвен штовхнув дівчину до стільця, перед яким стояла таця з тарілками.

Запіканка, салат, фрукти, булочка та чай — хлопець з усім вгадав. Дивно, що вже встиг вивчити її смаки.

Та чи могла Честейн насолоджуватися сніданком, коли Шайлер буравив її поглядом?

— І чому ти нам нічого не сказала? — з наріканням спитав син голови служби безпеки імперії.

— Про що саме? — зітхнула дівчина.

— Що ти злочинниця, наприклад! — гаркнув, але доволі тихо Шайлер.

— А я злочинниця? — витріщилася Честейн. Які новини!

— Скажеш, що у в’язниці не сиділа? — вліз Ірвен.

Що?

Хлопець показав їй складену газетку — здається, то був «Король-пліткар».

— Сьогоднішня сенсація, між іншим, — просичав Шайлер.

— Не скажу, що сиділа, — Честейн відкинулася на спинку стільця та схрестила руки. Вдавати впевненість, коли насправді тобі страшно… страшно так безглуздо втратити тих, кого вже вважаєш друзями… — Скоріше — ночувала. А ще стояла та ходила з кутка в куток.

— І за що ти там… ночувала? — Блондин стиснув кулаки.

— А в газеті цього не пропечатали? — Честейн картинно здійняла брови. О! Як же це образливо виправдовуватися за те, у чому не винна. Та вона й не буде цього робити.

Ірвен аж рота відкрив.

— А може ви мене про щось питали, а я таїлася? — розлютилася дівчина.

Справді — аби не випробування скелею, ніякої ілюзії дружби поміж ними й не було. Хіба вона їм цікава як людина, як особистість? Ніхто з хлопців так і не спитав: хто вона, звідки, чого прагне?

— Таке скривати не можна! — Шайлер був невблаганний. Ще б пак! Не з його пристрастю до справедливості.

— Оо… — Честейн трохи замислилась. Та не довго. — Ну, то й не стану нічого приховувати, — сказала та встала, гучно відсунувши стілець, щоб привернути якомога більше уваги.

Дракони наче цього й чекали — всі повернулися до неї.

Дівчина гордо встала прямо і голосно заявила:

— Так, це правда — я була у в’язниці. А ще… — вона обвела поглядом присутніх і… посміхнулася, — я — те саме морське чудовисько з Рокбурну!

Прихопивши зі стола парочку фруктів та булочку, Честейн пішла з їдальні не обертаючись на колишніх друзів та шокованих драконів. Хай снідають, якщо зможуть перетравити її новини.

Емоції несподівано привели дівчину зовсім не в парк, як вона спочатку собі намітила. Опам’яталась вона біля дверей в зал для магічної практики у підземеллі. Мабуть, і справді варто щось зробити для того, щоб скоріше вшитися з Рокбурну та врятувати батька. Опанувати магію. Відшукати шлях додому. І хай імперія з дурними чистюками-блондинами та усілякими драконами йде під три чорти!

Честейн рішуче відчинила двері. Ось зараз вона позаймається так позаймається! Магією.