12.2.

Гарна ідея — самотужки розв’язати майже безвихідну задачу та ще й втерти носа неприємному викладачу. Та чи не забагато Честейн на себе бере?

Доля, мабуть, вирішила її випробувати… Коли зайві свідки були не потрібні, їх навкруги було хоч греблю гати, як вони не намагалися вповзти. Один з камінчиків, що так і сипалися зверху від спроб драконів вдертися нагору, вдарив Честейн прямо по лобу.

— Ай! Обережніше! — крикнула вона рудому хлопчині, що штурмував скелю над зачиненим виходом. Він мало не впав. Доволі далеко сповз униз — проїхався пузом по каменю, але все ж зміг якось зачепитися, щоб не зірватися зі скелі.

Однокурсник лише гмикнув та ще й зловтішно поглузував:

— Чого на камінь витріщаєшся? Ще постукай — може, тобі й відкриють!

Честейн стисла кулачки:

— А ось і постукаю! Я ж не ти, щоб дряпатися, навіть нічого не перевіривши! А ти повзи далі…

Та куди там! Дракон, звісно тут же позабув, що вибрав шлях нагору. Завис та й став чекати, невже людиська й справді така дурна, погрюкає?

Дівчина здихнула та підняла руку…

— Агов!.. — пробурмотіла собі під носа, бо й сама не сподівалася, що викладач обманув.

Постукавши й не дочекавшись ані відповіді, ані відчинення магічних дверей, дівчина зосередилася, щоб побачити магію, що ті двері зачиняла.

— Нащо ти його розважаєш? Він же усім розпатякає! — нервово просичав Ірвен. Вони з Шайлером якось непомітно наблизилися і зараз стояли за спиною Честейн, наче це могло їй допомогти. Та все ж така підтримка була приємна. Наче вони справді єдина команда.

Рудий однокурсник на скелі розсміявся, а потім похизувався — відчепився однією рукою, виставив її поперед очима людей, що стояли унизу… І відростив на тій руці драконячи, гострі та міцні, наче кинджали, кігті, які легко увійшли в камінь. Тож за хвилину глузій вже бадьоро повз нагору, залишивши безпорадних «двоногих».

— Це не справедливо! — зовсім образився і насупився Шайлер.

— Але ж і ми не дракони… — знову зітхнула Честейн.

Їй стало зовсім сумно. Як ті двері не улаштовані, але ніякої магії вона так і не помітила. Неначе перед нею звичайна скеля. А це означає лише одне — нічим її таємнича здібність у порятунку не допоможе.

А якщо вона в цьому зізнається… Шайлер певно зовсім в ній розчарується. Та й Ірвен буде зуби шкірити…

— То який в тебе план? — спитав баронський син і цим зовсім засмутив дівчину.

Вона вже безсило знизила плечима, як раптом…

Ідея! В неї з’явилася ще одна ідея!

— А які у нас трьох є сильні якості й вміння? — спитала Честейн. Своїм новим вмінням вона вже винайшла застосування. Якщо вони з хлопцями будуть діяти разом, то зможуть і на гору влізти! Це ж цілком логічний план.

— Ну, я доволі сильний… — Ірвен скуйовдив волосся. — Але на таку гору я не зійду.

— А магічно — що можеш?

Хлопець зашарівся.

— Здається, я тепер трохи можу передбачувати найближчі події, — тихо відповів він. — Тому зі мною пробують займатися ментальною магією. І чим воно нам допоможе прямо зараз?

Честейн не відповіла, бо вже збуджено думала, як таку якість можна повернути на користь їх ситуації.

— Я лише фізичною силою можу похвалитися, — гірко зізнався Шайлер. — Магічно я повний нездара. Сюди потрапив, бо щось міг. Два невеличких заклинання з універсальної магії мені скорилися ще в дитинстві. Мати в мене чаклунка, тож мала надію, що і я буду чарувати. Та навіть Агатова кімната майже нічим не допомогла…

— Що, зовсім нічого не можеш? — Честейн засмутилась. Не тому, що вважала, що без його особливих вмінь не зможе здійснити свій план, а через те, що, мабуть, такому хлопцю зовсім важко відчувати себе знедоленим посеред магічно сильних драконів. А Шайлер ще й власні здобутки у навчанні серед людей втратив!

— Хіба що когось мучить спрага, — хлопець склав долоні ковшем, і там згодом виникла невеличка калюжка води, — то ось і всі мої вміння…

— Не так вже й погано, друже! — Ірвен стис його плече.

— Цілком згодна, — Честейн кивнула. — Є випадки, коли ніщо не допоможе, а ось ковток води насправді врятує життя.

У її житті такі випадки вже були, тому вона знала, про що казала.

— Але ж зараз нам це ніяк не допоможе! То який в тебе план? — Блондин мужньо відвернувся від власної недосконалості.

 — Звісно ж піднятися нагору! Я посеред вас сама слабка в фізичному плані. А ось магічно — можу скористатись повітрям. Ну, теоретично можу… — все ж таки зізналася Честейн. Повної впевненості в неї не було. Тим більше, що підняти нагору потрібно було не лише себе, а й ще двох хлопців.