11.2.

Спостерігати за баронським сином, як він працює з пошуковою системою бібліотеки без бібліотекаря та архіваріуса, було і корисно, і цікаво. Особливо — незаплановані книжки, які блондин вирішив узяти на додаток до тих, що записав пан Поук. Саме вони могли розповісти про те, що відрізняло драконів і людей, які жили єдиною державою. А ще — допомогти зрозуміти самого Шайлера. Батько Честейн іноді говорив, що завжди роздивляється, що читають його студенти, бо книжки, як і друзі, завжди виявляють твою особистість: ідеї, цінності, виховання та досвід.

Допомога від Ірвена виглядала дуже просто — він таскав знайдені Шайлером книги униз, до читацького столу, за яким вирішено було розташуватись.

Від Честейн хлопці, здається, взагалі нічого не чекали, а тому не заважали ходити хвостом та досліджувати «поведінку та звичаї людських представників імперії», як це про себе сформулювала дівчина. Від ідеї вивчити імперію та імперців науковим способом вона не відмовилася. Ось тільки предмет та об’єкти дослідження масштабами і складністю відрізнялися від якої-небудь невідомої миші або давно зниклої тваринки. Та тут у пригоді могла стати наукова завзятість та справжнє бажання!

Звісно, зарозумілому шляхтичу було невтямки, що його вивчають наче щура. Та у цьому він був на рівних з пихатими драконами.

Повз Честейн нічого не пройшло непоміченим! Навіть образливе питання: «Звідки ж ти?», яке було задане з натяком, що вона безмозка провінціалка.

О-оо! Якби ж не її дослідження, палке бажання врятувати батька і моряків, та віра у перемогу над бундючними імперцями, які не бажають вивчити світ хоч трохи далі за ніс дракона!..

Кожного разу, коли її чіпляли словами, Честейн витрачала купу сил, щоб не відповісти належним чином, не розкрити себе перед тими, хто нею насправді і не цікавився. І причин тому було декілька. По-перше, вона ані перед Урвейнською імперією, ані перед її громадянами ні в чому не завинила, тож і виправдовуватись нема за що. По-друге, образа на зверхнє ставлення до неї змушувало мислити майже з воєнною хитрістю — стратегічно. Навіщо давати супротивнику інформацію? «Обізнаний — значить озброєний», — стверджував один з прадавніх філософів. А професор Аблорант, чиї погляди на життя та місце людини у ньому, свого часу так вразили дівчину, так ось він якось завів з батьком Честейн дискусію. Обговорювали справжню цінність різних речей. Але наприкінець обидва дійшли думки, що найціннішим є те, що і матеріального стану може не мати, — інформація.

— Земні правителі тримаються за землю, її багатства, народ та владу над ним, — сказав тоді Блендфонд Ловлі.

— Але ж прийде ну-у… хтось, — підхопив його друг професор Аблорант, — той, хто володіє лишень інформацією, яка може скинути того правителя. І що він зробить? Мене завжди цікавлять анекдоти. Ось що ніякому правителю не викоренити, якими б багатствами він не володів. Людський поголос — то наймогутніша сила проти якої війська та гармати не виставиш. Та й дзвоном золота ті голоси та думки не заглушити. Як її не намагайся вхопити, а інформація завжди крізь пальці пройде і десь оживе, змінивши сталий стан речей. Тож саме вони — інформація, знання — є найціннішими.

— А ми — вчені — з твоїх слів, виходить, небезпечніше за будь-якого озброєного воїна! — розсміявся батько Честейн.

— Не просто воїна. Бери вище! Цілої армії!

Вчені чоловіки посміялися, а Честейн замислилася і запам’ятала. Бо ідея того, що озброїтися можна і словами-думками, її захопила. Сила інформації була доступна і їй, що народилася жінкою, та й за віком була молода, а це неабияк впливало на ставлення до неї.

* Продовження

Тож як не бриніло у грудях від образ та зневаги імперців, зусиллям волі дівчина тримала губи зімкнутими. Хай собі що хочуть вигадують — це, врешті-решт, спростить її перемогу над їх закостенілим невіглаством, застарілими поглядами та зверхнім ставленням до нового, що само йде їм у руки, а вони говорять, що так бути не може, бо вони у тому впевнені! Вони з батьком заради меншого в експедицію відправилися… Та у Практоні, навіть порівняно з сусідніми державами, найбільше цінили науку та її плоди. Саме наука дозволила королівству вистояти та перемогти інших, що зазіхали на землі і ресурси. Саме так і вона, Честейн, переможе пихатих імперців — врятує батька і моряків, та переверне до гори дриґом уявлення про навколишній світ! Не може такого бути, що за небокраєм нема шляху до її Батьківщини. Морем вона сюди припливла, морем і піде додому, зробивши найвеличніше відкриття в історії! Недарма ще у Ровурі один з тих чоловіків з комісії звернув увагу на мову, що об’єднувала імперію та землі, на яких розташований Практон. Недарма…

— Мабуть, це все. — Шайлер нарешті зупинився. І без цього на них унизу чекали хіба що не чотири десятки книжок, а зараз у руках хлопця було ще три товстих фоліанти.

Вони повернулися до столу, де на них чекав Ірвен.

Як Честейн і гадала, син барона Еколта не зміг обмежитися простою допомогою: книжки отам розділити, потрібні розділи пошукати. Він без вагань прийнявся керувати.

А вона і не стала пручатися. Лише запитала:

— А ми можемо книжки тут на столі залишити, щоб не шукати знову? Я правильно зрозуміла, що у цей простір ніхто окрім нас з вами не попаде?

— Слушне зауваження, — Шайлер згодна кивнув, — саме так це зазвичай і робиться. Коли ми сьогодні закінчимо працювати, залишимо все на столі. Можна навіть конспекти тут покласти. Ніхто їх не чіпатиме.