Глава 11, в котрій люди проти драконів, а дракони проти…

11.1.

Є сльози, за які можна померти, аби ж не показати їх нікому. А є такі, що стримати неможливо — сльози радості та вдячності, сльози любові. Саме такі затопили очі Честейн, коли вона взяла до рук конверт із написом: «Відправник: Артюр Морос, капітан першого рангу на морській службі його імператорської величності».

У бурхливій плетениці подій вона геть забула, що відправила письмо. А ось і відповідь. Та так швидко!

— Кха-кха… — подав голос Мартрайт, коли заплакана Честейн повернулася до виходу. — Панночко… ви не забрали речі.

— Що? Які речі?

Секретар інституту вказав на декілька великих коробок, що стояли попід стіною у куточку:

— Ці. Прислали разом з листом. Все на ваше ім’я.

Ось тут дівчина зраділа, що поперед бібліотекою вирішила зайти по пошту. Хлопці викликалися допомагати? Ну, так самі наполягали — Честейн посміхнулась.

Може барон Еколт і холоднокровний гад, але сина виховав добре. Шайлер сперечатись не став і підхопив найбільшу і найважчу з коробок. А ось Ірвен показово позітхав і навіть щось невдоволене собі під ніс пробубонів. Але пішов з незапланованим вантажем до гуртожитку викладачів. Втім, небажання хлопця з’являтись саме там легко роз’яснив погляд наглядача, яким він зустрів учорашнього винуватця тривоги.

— Ми ненадовго, пане Тронк! — попередила дівчина, привітавшись.

— Щось приємне? — спитав старий дракон, кивнув на коробки.

— Сподіваюсь, що так.

У кімнаті Честейн хлопці трохи затрималися. Хазяйка помітила цікавість Шайлера до її побуту.

— А ви як живете? Поодинці?

— Ні, — відповів блондин.

— Ми разом, але кімната у нас більша за твою. — Ірвен на правах старого знайомця присів на ліжко, поки його товариш переставляв коробки. — А дракони, ті по одному живуть.

— Мабуть, ваша кімната теж на одного дракона розрахована. Моя взагалі раніше була гардеробною у пані Юпрус. Це місцева цілителька.

Та попри дружній тон дівчини Шайлер нахмурився.

— То що, зараз будеш речі розбирати, чи нарешті підемо? — спитав він.

Честейн сприйняла це так, що товаришувати з нею хлопець не хоче, та й другу не дозволить.

«Демонструє, що він не заради мене діє, а заради справедливості».

Образливо? Так. Але благати про дружбу пихатого баронського сина вона не буде! Та й з доповіддю… згодилась на їх допомогу зовсім не з тією метою, про яку вони думають.

Її задум став приносити користь майже відразу, коли вони опинились у безлюдній, а вірніше у бездраконовій, бібліотеці, залишивши й листа, і надіслані коробки нерозпакованими. Честейн вирішила, що без свідків дізнається, що там їй прислали.

— Чому тут так порожньо? Як не навідаюсь, нікого іншого ні разу не зустріла. Ви впевнені, що дракони планували спільно писати доповідь?

— Впевнені, — Ірвен для солідності кивком підтвердив свої слова, — на власні вуха чули.

— Звідки ж ти? — не стримався Шайлер. — Невже ніколи не чула про просторову магію? У загальнодоступних бібліотеках вже давно застосовують багатошарові читацькі підпростори — ти й не могла нікого зустріти. Хіба що одночасно у бібліотечній залі збереться більше відвідувачів, аніж створених підпросторів.

Честейн була настільки вражена, що навіть не відреагувала на презирливе зауваження. Та мабуть, блондин і не чекав відповіді, бо зосередився на списку літератури, яку ще треба було відшукати.

Оце так дива! Виходить, тут окрема бібліотека майже для кожного читача? А вона ще хвилювалась, що її тут підстережуть.

— А як же з книгами? — спитала дівчина, коли збагнула, що дещо не збігається. — Книги теж якось розподіляються, якщо зала для кожного окрема?

Цього разу вона навіть заробила погляд Шайлера:

— Ні, книжні полки належать загальному простору. Так навіть з точки зору охорони вигідніше — якщо у тебе до чогось не має доступу, то і заборонену книжку зі свого підпростору ти взяти не зможеш.

Цікава інформація! Саме заради таких подробиць звичайного для імперців порядку речей Честейн і не стала особо пручатися проти допомоги. Доповідь вона у будь-якому разі сама писати буде, хоч би у того Шайлера і сотня діамантових нагород за навчання було.

Але стривай! За який такий перший курс у нього та нагорода? Чим там Ірвен за друга хизувався?

— То ви обидва вже перший курс закінчили? — хитро спитала дівчина, розрахував, що підлабузник скоріше проговориться. І не помилилась…

Ірвен важко зітхнув:

— Я взагалі вже два скінчив, а тепер знов у першокурсниках… Та й Шаю довелося сюди…

— Ір! — обірвав його блондин.

— Це таємниця?

— Це політика, — невдоволено відповів Шайлер.

— Тобто вас обох зірвали з навчання, щоб запроторити сюди? — дівчина похитала головою — їй навіть не вірилося у таке. Оце свавільство. Її батько нізащо б так не вчинив. Цих двох змусили залишити навчання, сім’ю, друзів і здобутки… Серед драконів вони фактично ізгої. І ради чого?.. Та все це раптом і через неї, що звалилася наче з неба. Хоча, у випадку з нею — то вона виринула з океанської прірви. Падінням з неба при наявності драконів тут нікого не здивуєш — її, наприклад, за добу вже двічі «роняли».