10.4.

За розкладом першою загальною для усіх першокурсників лекцією була історія імперії. Честейн відразу зайняла місце у першому ряду, щоб не відволікатися на однокурсників, що не переставали перешіптуватися та дивитися на неї. Хто б там не писав ту статейку — свою справу він зробив добре: здається, у драконів більше не має інших тем для обговорення, окрім дівчини, людиськи, єдиної посеред хлопців-драконів. Навіть інших людей перестали помічати. Шайлер та Ірвен разом, а як інакше?, теж з’явилися на лекції, та до Честейн наближатися не стали, пішли кудись вище по рядах шукати собі місця. По презирливому погляду баронського сина дівчина зрозуміла, що і ці двоє читали «Короля-пліткаря», щоб у його редакції потоп стався!

На думку дівчини, вихованої батьком-професором, історія — важливий предмет. Тож і викладати його повинні поважні та розсудливі особистості, щоб авторитетно та обачно — всеохопно донести суть. Але дракон, що з’явився перед самим початком лекційного часу, з першого погляду розчарував Честейн своїм ну-у-у дуже молодим виглядом. Звісно, вона розуміла, що вік драконів і людей сильно відрізняється — ті ж однокурсники на людські роки удвічі старші за неї. Та викладач з історії був більш схожим на її ровесника, аніж на викладача! І поводився… занадто легко.

— Крилатого ранку, студенти! — привітався він, встигнувши проміж трьох слів вставити п’ять посмішок! Рухався молодий викладач стрімко, не на секунду не зупиняючись.

«Ну, якщо просто слідкувати за ним, то вже не заснеш», — підбадьорила себе дівчина.

— Для тих, з ким ми ще не знайомі, моє ім’я Фабліус Поук. Звертатись до мене: пане Поук.

Честейн, що все ще подумки бухтіла на неповажність викладача, як опара на пирогову начинку, і не помітила, що встигла записати й ім’я, і тему, і деякі викладки по тій темі. Опам’яталась лише тоді, коли навіть на якесь питання встигла відповісти. Молодий чи ні, але пан Поук був талановитим викладачем: стрімко, як і рухався, він невимушено втягував студентів у навчальний процес — примушував думати та брати участь в обговоренні, висловлювати припущення, дивитись під незвичним кутом ажень на зовсім загальновідомі події (навіть для Честейн, що пару днів просиділа над імперськими хроніками). На його лекції нікому не було нудно! А яка словесна баталія розгорнулася поміж драконами та білявим баронським сином… Один з крилатих однокурсників ледве з кулаками на людей не попер.

Дівчина не знайшла кращої нагоди втрутитися. Не те, що вона боялася за Шайлера Еколта — йому б навіть пасувало, якщо його зіштовхнути з башти або кинути під носа морському драконові. Може б і пиха трохи зійшла. Та у цікавості Честейн була важливіша причина…

— Пане Поук, а як на Урвейні було діло до імперії? Чому драконам спало на думку її взагалі створити? Хіба щось погрожувало, чи був могутніший супротивник?

Може раніше Честейн не подобалась їм як людина, або через балачки магістра Дартґака, газетні вигадки також додали кіптяви її й без того не білосніжному образу, та останнє питання миттю відвернуло невдоволення драконів від Шайлера.

— Зовсім здуріла?! — рикнув один із хлопців на сусідньому ряду. — Думай, що верзеш! Та дракони…

— Дракони, — обірвав хлопця викладач, — панночко Ловлі, не тільки могутні істоти. Ще нам притаманна мудрість, — тут пан Поук докірливо поглянув на першокурсника, що все ще пихкав від образи, — ну, будемо вважати майже всім. Людям, як істотам, що набагато вразливіші та слабкіші, дійсно потрібно об’єднання, щоб вижити та спільно захиститись. Але з драконами інша історія. Вам все ще цікава яка?

— Так, — схвально відповіла не лише Честейн.

— Чи є у вас бажання, панночко, самостійно розібратися у цій темі та зробити доповідь для всього курсу? — хитро і наче від задоволення прижмурився викладач.

— Залюбки, пан Поук.

— Тоді я надам вам список потрібної літератури та буду радий виділити час для доповіді скажемо… м-м-м через тиждень. Згодні?

— Я теж хочу зробити доповідь на цю тему! — знову втрутився хлопець-дракон, що так і не зміг заспокоїтися.

— Ваше ім’я?

— Олвар Фаюмсар.

— Мені подобається така ініціатива. А як вам, — викладач звернувся до всіх першокурсників, — цікаво буде, як цю тему розкриють два таких різних студенти?

— Вони будуть користуватися одними джерелами? — прискіпливо спитав Шайлер Еколт. Тоном він нагадав Честейн свого батька-обвинувача.

— Звісно ж так, пане Еколт! Дракони — істоти не тільки мудрі. З мудрості походить справедливість.

Студенти схвально загомоніли.

— Ловлі, Фаюмсар, затримайтесь після лекції — я складу вам список літератури.

Тільки зараз Честейн розціпила кулачки. Трохи перенервувала, бо як ніхто була зацікавлена в інформації, яка допоможе розібратися з таємницею голосів. Чути їх і вміти з ними розмовляти, як виявилося, її основний магічний дар. Та може невідомі істоти (чи сили?) і володіли голосами та розумом, але вони не мали ані окремих особистостей, ані самоназви. І були проти того, щоб про них довідалися дракони. І причина цього була десь там — у минулому. До часів імперії.

Хоча Честейн і було цікаво зробити доповідь, та її основна мета — розібратися зі своїм даром, не виказавши себе. Тож ніяким драконам не слід стояти у неї на шляху до пана Поука та бібліотеки!