Глава 10, в котрій зав’язуються дивні союзи

10.1.

За вікном потроху насувалася ніч, а наглядач гуртожитку і не думав заспокоюватись. Морський дракон знову завітав у коридор третього поверху. Його появу супроводжували ті ж відчуття: принаймні Честейн ніяк не могла побороти страх, який у неї викликав шурхіт зі скреготом. Мабуть, то його луска тре об каміння. Дівчина закарбувала собі на майбутнє дослідити ті сліди. Навряд чи хтось з драконів надасть можливість вивчати себе у другій іпостасі, але ж їй так цікаво!

Та даремно Честейн думала, що плазування поряд величезного змія налякає будь-кого. Гарт, наприклад, нудився, пережидаючи. А Ірвен…

Саме його доволі гучне плямкання і вивело дівчину з роздумів. Гостро підсилившись, запах яблучного пирога привернув увагу навіть дракона.

— Що? — витріщився Ірвен, якого заскочили за поїданням чужих харчів. Він безсоромно відкусив ще шмат та прийнявся його жувати… і навіть говорити: — Я, коли нервуюсь, завжди жерти хочу.

— Ти міг спитати, — сказала Честейн та стисла губи. Щоб не вилаятись. Тепер, коли вона бачила, як щезає її, ну… можна твердо сказати, вечеря… Дівчина відчула страшний голод. Може і в неї така ж реакція на переляк? Хоча ні, причина більш поважна: сьогодні ж вона зовсім нічого, крім клопоту, і не їла! Образа на прихвосня баронського синочка запалала немов ті деревинки у Гарта в руках.

— Саме так, — майже суворо сказав Рудий. Він підійшов до стола і рішуче забрав у Ірвена таріль з єдиним шматочком пирога, що якимось дивом ще залишився поза ротом непроханого гостя. — Ось я тобі зараз покажу… як це робиться. Честейн, — дракон звернувся до господині кімнати та, само собою зрозуміло, пирога, — я можу з’їсти оце?

— Ні! — Честейн трохи не кинулась на підступного дракона, ледве стримала себе від такого пориву. Та наче сорому і так було мало, її живіт у цю ж мить голосно пояснив чому вона така негостинна.

Ірвен став червоним як мак, а Гарт… його брови склалися у дивну криву лінію, а очі опустилися на ласий шматок.

— Може поділимось? — зрештою спитав дракон. Навіть Ірвен від тих слів пожвавішав. — Само собою без цього ненажери.

— Гаразд, — погодилась дівчина, яка не уявляла, як можна видрати їжу з драконячи лап. Зараз Рудий хоча б поділитися пропонує.

Гарт випустив величезний кіготь (ось і згодився на щось добре) та рівненько розрізав шматок пирога на дві половинки, що навіть на вигляд здавалися чесними до крихти.

Честейн підійшла і забрала свій шматочок. Вони з Гартом прийнялись їсти під жалібним поглядом Ірвена, якого, здається, нічого не могло присоромити. Тож не дивно, що дехто смакував пиріг у прикуску з гнівом.

Ладно ще Гарт — він, хоча і потайки, прийшов і постукав, щоб його пустили. Можна сказати, дракона запросили до кімнати. Може, був би чайник та настрій, Честейн Рудого навіть пригостила б. Але ж Ірвен Крафт! Він вдерся без запрошення. Зжер майже весь пиріг та ще й має нахабство облизуватись на рештки! Щось з цим хлопцем треба було робити й негайно. Тим більш, у коридорі знову пластував пан Тронк.

— Ірвен, — сказала дівчина, тільки-но розправилася із пирогом, — а чому ти досі тут?

— Як же… там же ВОНО! — хлопець ткнув пальцем у бік дверей, за котрим ще недавно чулося моторошне і «Шф-ф-ф!», і «Скр-р-з!»

— Ми вже з’ясували, що то наглядач гуртожитку. Чому б тобі не вийти та не пояснити йому, як ти потрапив сюди не з власної волі?

— Зовсім дурна?! — хлопець відсахнувся, навіть відгородився столом, наче Честейн могла випхати його силоміць. — Може сама підеш? Або він? — Палець Ірвена вказав на Гарта. — Він сам дракон, йому і не страшно, мабуть.

— Не страшно, але розв’язувати твої проблеми я не винаймався.

Честейн навіть сподобалось, як Рудий задер носа. З його зовнішністю та статурою виглядало навіть велично.

«Так і повіриш, що він майбутній імператор, — подумала вона і згадала розділений між ними пиріг, — може й навіть справедливий… У чомусь…»

— Ти так і не сказав, чого приперся до дівчини у такий час! — Ірвен недобре посміхнувся і при підняв брів, мов натякнув на щось.

— Він мій куратор і прийшов у справах. Та через тебе змушений сидіти тут, — суворо відповіла Честейн. Дізнатись, чого Гарт прибіг і їй кортіло, але ж поки вони не здихаються Ірвена, дракон нічого не скаже. — Усім на краще, якщо ти підеш до пана Тронка.

Ірвен лише категорично помотав головою.

Честейн замислилась: не діло їй сидіти з цими двома. Вона голодна, скоро ніч — потрібно буде лягти спати. А ще є магія. Її магія, з якою треба якомога швидше розібратися. Ірвен до морського дракона не піде. Гарт — теж ні. Тож…

— Тоді я піду. Але…

— Будеш винен, — втрутився Гарт.

— І хай тобі буде соромно! — На цей раз носа задерла Честейн.

Дівчина повернулася до дверей і пішла на зустріч зі змієм-драконом.

«Хоч би не передумати! Тільки не передумати», — думала вона, коли відчиняла двері. Ноги тряслися від страху — зараз коридор був порожній, але погано освітлений. Та від сходів чулося зловісне «Шф-ф-ф-скрз!»