7.5.

Після двох лекцій про природу магії першокурсників відпустили на обід.

Гартова турбота ще не забулася, тому дракони трималися від Честейн якнайдалі не лише у коридорах. Сьогодні навіть столи навколо неї спорожніли. Хоча тут могло датись у знаки сьогоднішнє випробування — щось таке вона змогла розчути. Хтось у запалі не притримав голос та доволі голосно, у жахливих барвах переповів досвід герцога від тримання поруч з нею.

— Кров з ректора хіба що не фонтаном хлистала! Всі, хто там сидів, змушені були митися та перевдягатися.

«Оце тобі й дракони — і вівса не треба, — Честейн побовтала ложкою у мисці з доволі рідкою кашею, — лише дай збрехати як собака на висівки».

Фонтани крові їм примарилися! А самі тією крівцею хіба що не хлюпають. Вона дивилась з якою радістю хлопці різали та ковтали слабо просмажені великі кусні м’яса. На відміну від хижих драконів вона на друге взяла вівсянку та овочі, що сумно лежали без діла на окремому столі. Біля нього дракони один одного ліктями не відштовхували.

Післяобідня лекція у першого курсу не відбулась з поважних обставин: ректор, що мав її вести, все ще був з гостями.

— Його світлість дуже зайнятий, — оголосив Мартрайт. Секретар заглянув до лекційної зали, що вже вирувала в очікуванні — усім кортіло подивитись на герцога, який постраждав від тієї «людиськи». — Сьогоднішня лекція переноситься на завтра та відбудеться останньою! Оновлений розклад ви зможете подивитись на дошці біля мого кабінету.

Хлопці тут же радісно загомоніли — сумувати вони будуть завтра, коли прийде час додаткової лекції. Та до того ще далеко, тож можна розбитися на групки та збігти на двір. Сонце та величезний парк чекали, як і безхмарне блакитне небо, у якому можна було ширять у драконячій іпостасі.

У кожного була така компанія. Окрім Честейн Ловлі. На неї чекали книжки та пан Тронк, якщо на те буде його ласка. Від цього стало трохи сумно, не так вона уявляла собі своє студентство. А вийшло як у тих овочів на окремому столі посеред тих, що з м’ясом та ласощами…

Поганий настрій, що був не притаманний Честейн, протримався недовго — аж допоки вона не пригадала, що у її студентській торбі ховаються не лише підручники.

Свіженькі газети! А серед них навіть «Король-пліткар», екземпляр якого вона здобула дивом. Тихенько потягнула, коли хлопці лаялись, кому він більш потрібний та чиїх родичів там частіше згадують. Виявляється, навіть дракони вважають за досягнення опинитися на тих шпальтах. А їй просто так «поталанило», як морському чудовиську!

Та дарма Честейн думала, що згадка про казус у Ровурі єдине, що допомогло їй опинитися на сторінках газети.

«Сенсація! Що задумали дракони?» — вже на першій шпальті красувався жирний заголовок.

— Про що мова? — за відсутністю іншого співрозмовника сама до себе пробурмотіла дівчина. Вона теж не відмовилась би це дізнатись. Особливо, що на думці в одного крилатого герцога.

За вовка помовка, а вовк у газету! Усіма драконячими лапами, й з хвостом та крилами на додачу.

«Ще ніколи відомий усім і кожному легендарний герцог Фрадмерт не потрапляв у поле зору репортерів нашої газети. Це й не дивно — він найсильніший маг-менталіст за всю історію Урвейнської імперії. Як звісно, усі менталісти славляться не тільки тверезим розумом, обачною поведінкою та схильністю до продуманих вчинків.  Все це у найвищій мірі відноситься до представника найшановнішої родини, що ближче за інших стоїть до імператорського престолу. Мабуть, якби боги розсудили народитися нащадку герцогського роду Фрадмертів з полум’яним даром, то зараз і суперечок щодо спадкоємця престолу не було.

Так що змусило такого поважного і розумного дракона, що вже третє десятиліття керує славетним Інститутом благородних драконів, власними руками завдати нищівного удару по правилах та репутації вищезгаданого навчального закладу?

Рішенням герцога Фрадмерта до Інституту зараховано дівчину!

«Скандал!» — скажете ви. «Ще й який скандал!» — сказав наш чародій слова Кервін-Лиховісник, дізнавшись подробиці, на які ніхто з вас не міг і чекати.

Альтанто драґ Нолайо-Сурва, герцог Фрадмерт взяв до Інституту благородних драконів не просту дівчину. Вона — ЛЮДИНА!

Чуєте, як радіють ті, хто вже давно виступають у малій палаті лордів за права людей порівняно до прав драконів?

Навіть ми у редакції чуємо, як скрегочуть зуби родичів герцога з роду Нолайо — тих, хто безупинно та категорично наполягають на виключних правах драконів над людьми».

Оце так! Газета випала з рук Честейн. Оце вона потрапила — з калюжі та з головою у найглибше болото!

А якщо пригадати її слова, що їх вона сказала у Ровурі перед комісією…

Так ось чого клятий герцог, якого всі вважають розумним та спокійним, розлютився. Ось за що її карає…

«У нас драконів немає, але це не заважає нам існувати та відкривати нове!» — щось таке вона тоді кричала. Дурепа…

Це ж справжня біда. Тепер від неї противники драконів не відчепляться. А герцог відразу це зрозумів і щось скоренько придумав ще там — у Ровурі, та й загарбав її до своїх лап. Мабуть, барон-обвинувач належить до іншої партії та зараз намагається її забрати.