Глава 7, в котрій з’являються важливі не тільки новини

7.1.

Глузувати з Рудого могло бути небезпечно, з огляду на те, що він дракон, а кімнатка в неї маленька. Та хіба це могло зупинити дівчину, коли їй аж кортить посміятися?

Тим паче — від дверей вона не відходила та їх не зачиняла.

Гарт встиг невдоволено рикнути та прийняти менш безтурботну позу — і це правильно, нічого по дівочих ліжках розкидатися. За таке і по лапах можна отримати. Тупіт рятівника вже був чутний у коридорі, тож у старому пані Тронку Честейн не помилилася. Потрібно було лише дати йому шлях.

— Оце так, студенте Нолайо! — Наглядач миттю позабув заради чого квапився нагору, позабувши про старість. — Ви ж мали покинути гуртожиток? Я вас сам проводжав.

Гарт підскочив ще коли старий дракон з’явився на порозі, тож тепер зображав сумне поодиноке деревце, що гнеться попід поривами вітру на краю скелі. Зважаючи, що хлопець вчився тут вже п’ятий рік, Честейн по-новому подивилася на «наймилішого» пана наглядача. Ой леле, правий клятий герцог, як є — правий. Не знає вона, чого насправді боятися з цими драконами…

— Мовчите? Ми з вами давно знайомі, молодий драконе, тож ви самі знаєте яке покарання на вас очікує. А поки — на вихід!

Гарт скорився та вийшов під пильним наглядом пана Тронка, лише раз кинувши гнівний погляд у бік хазяйки кімнати. Сам наглядач пішов за хлопцем, мабуть, вирішив цього разу особисто все проконтролювати.

— Зайди до мене, дитина, — сказав він Честейн наостанок.

Дівчина зі згодою кивнула, а потім привалилася спиною до зачинених дверей. Цей божевільний ранок дорого їй коштував. І це ще не вечір.

Погляд впав на закривавлену сорочку. Зіпсованої одежі було шкода. Чи вдасться її врятувати? Сама Честейн на цьому не зналася, бо до потрапляння на ненаселений острів своїми руками прати їй не доводилося.

Як з цим справляються студенти? Щось підказує, що молоді дракони не стоять рядами над тазиками з милом та штанями у руках.

Дівчина зітхнула та пішла приводити себе до ладу, візит до пана Тронка не варто було відкладати. Здається, він чи не єдиний дракон, що все ще гарно ставиться до неї.

Сліди діяльності Гарта Честейн помітила лише коли вже чиста повернулася з ванної кімнатки. Зараз, після одкровень незадоволеної цілительки, в якої відібрали гардеробну, щоб облаштувати окреме житло для людини, стало зрозуміло, чому тут все, окрім стелі, таке не по-драконячому маленьке, а на вхідних дверях відсутній номер.

«Мабуть, і для моєї вбиральні у пані Юпрус частину її ванни відшматували. Тож, виходить, вона моя сусідка… О, а це що?» — думала Честейн, коли наблизилась до столу. Те, що її зацікавило, Гарт склав не на стільницю — навіщо, щоб було просто? — книжки, зошити та численні пакунки та пакуночки підступний дракон приховав під столом та на стільці, тому вона відразу ж їх не помітила.

Чого тут тільки не було! Підручники, товсті зошити, свитки, олівці та пір’яні ручки, чорнила різних кольорів, теки, торба, щоб все це носити на заняття, мило, фіали з якимись незнайомими рідинами та багато-багато іншого, за доставляння чого варто було рудому дракону подякувати. Честейн навіть уявити не змогла, скільки б разів їй довелося бігати туди-сюди між замком та гуртожитком, щоб все це принести самій.

А Гарт ще й частину шафи зайняв. Саме там, чомусь прямо на спідній білизні, дівчина знайшла особливо згадувану герцогом книжку — величезний том «Дар магії. Історія, різновиди та особливості пробудження».

Позабувши про все, як була — лише у мокрому рушнику — Честейн присіла на край ліжка та відкрила книгу.

О так! Це була саме та книжка, яку вона марно шукала сама у бібліотеці. Автор у першій главі обіцяв, що розкаже про драконів майже все, бо «народжені від божественної магії, дракони істоти більш магічні, аніж прості живі, як то люди, тварини та рослини».

За докладні, розлогі пояснення Честейн могла б розцілувати того Арфуса Цоккта, та багатослів’я та старовинний стиль були також неабиякими вадами. Багато чого з написаного дівчина зовсім не розуміла! Що в неї будуть проблеми з читанням та письмом вона запідозрила ще коли вивчала газету з плітками. Деякі слова виглядали незнайомими, вона не розуміла, як їх читати. Тому приходилося домислювати, виходячи із загального змісту статей. Одне діло швидко пристосуватись та розмовляти на доволі прості теми зі звичайними людьми, інше — читати мовою, що жива та активно розвивається окремо від тієї «мертвої», що у Практоні використовували лише науковці.

Наприкінці першої глави, у якій автор змістовно доводив божественне походження драконів та їх перевагу над всіма іншими живими створіннями, Честейн рішуче захлопнула книгу. Без допомоги їй не обійтися. Щось підкаже пан Тронк, який, мабуть, вже переймається де вона поділась. А якщо і його зусиль буде замало — вона розшукає ще когось та навіть примусить допомогти, як на то буде потреба. Бодай це буде сам герцог! Ось вже хто заборгував їй роз’яснення.

Вдягнувшись і причепурившись, із томом «Дару магії» під пахвою, Честейн відправилась розпитувати наглядача гуртожитку.

Та спочатку їй самій довелося розповідати, що з нею трапилось в Агатовій кімнаті. Звісно, що версія була та ж сама, що й для герцога…

— Який неочікуваний випадок! Ніколи б не подумав, що кімната Пробудження може комусь зашкодити, — вразився пан Тронк. Заради дівчини він гостинно накрив стіл та вже вдруге підливав їй трав’яний чай.