6.3.

Мабуть, треба більше дослухатися розуму. Нічого між ними не змінилося — Рудий так само її ненавидить, а турбота… Її пояснення не забарилося: хлопець майже злетів по сходах із підземелля на перший, а там і на третій поверх у кабінет ректора.

Герцог зустрів племінника недоброзичливим поглядом. Але ричати не став.

— Що це, Гарте? — крижаний тон сам по собі говорив про покарання, яке очікує на Рудого. — Здається, ми домовились чим ти відповідаєш за цю панночку…

Молодий дракон майже кинув Честейн на стілець.

— Я не бачив її лише годину! І що мені робити в Агатовій кімнаті? Може ще накажеш її всюди за ручку водити? — огризнувся він.

— Часом мені здається, що твоє полум’я краще підійде воду для домогосподарок кип'ятити, аніж для того, на що сподівається твій батько.

Стиснуті кулаки Гарта побіліли попри його смугляву шкіру. З грудей хлопця донеслося глухе ричання.

— Це лише доводить, що я правий, — анітрохи не переймаючись зазначив герцог, в той час, коли Честейн почала оглядатися — чи досить висока тут стеля та наскільки великий кабінет, чи вистачить для мідного дракона? — Поки ти у настрої, сходи та з’ясуй, що там трапилось. Лишати таке без покарання не можна.

Погляди дяді та племінника зійшлися на дівчині, яка з новою силою відчула наскільки в неї пересохло в горлі. Вона навіть прохрипіти щось не змогла б.

— По дорозі запроси до мене пані Юпрус. Панночці не завадить допомога цілителя.

Рудий вискочив з ректорського кабінету, наче йому хвоста підпалили.

Тепер уся увага герцога зосередилася на Честейн. Якби вона вже не тремтіла від холоду, зараз точно задрижала б.

— Щось ви дуже мовчазна… — Герцог підійшов до невеличкого столика біля стіни та узяв до рук графин з водою. — Думаю, трохи води вам не завадить.

Честейн з вдячністю прийняла склянку, яка відразу ж стала плескати водою, настільки сильно її трясло. Зуби паскудно застукотіли по склу. Та все це були незначущі складнощі, які не завадили нарешті хоч трохи напитися.

Згодом, тихо постукавши у двері, в кабінеті з’явилась приємна молода жінка у сукні темно-лазурного кольору.

«Дракон… Драконша? Дракониця?» — Честейн пам’ятала, що на території інституту вона єдина людина.

— Крилатий ранок, Елмілі, — привітав жінку герцог. — Що скажеш? — Він відступив у бік, щоб відкрити повну картину, серцем якої була Честейн.

Цілителька, наче її називали пані Юпрус, наблизилась. На дотик руки в неї були трохи прохолодними та твердими — вона торкнулась підборіддя Честейн, змусивши підняти голову.

— Її не били. Бачите, ваша світлість, крові під шкірою немає, а та, що є — лише зовні, пішла з очей. Ось і капіляри в очах всі полопалися. Це через сильний внутрішній тиск. Кров з вух, гадаю, йшла з-за тих самих обставин. Вплив, безумовно, був. Але ось так, відразу, я не наважусь сказати, який саме. Гарт сказав, що витяг її з Агатової кімнати? Мабуть, через те я відчуваю так багато різних магічних слідів. Її треба ретельно обстежити. Та й підлікувати не завадить. Аура у численних розривах.

— Гаразд. Тільки-но Гарт з’явиться, відправлю дівчину до тебе.

— Я б не чекала так довго. Вид у студента Нолайо був смертовбивчий. Гадаю, що сьогодні у мене пацієнтів значно побільшає.

Думав герцог недовго — раз та й підхопив Честейн на руки. Але до нього притулятися у дівчини ніякого бажання не виникло, були б сили — зіскочила та побігла від клятого якнайдалі.

У віданні цілительки був перший поверх цілої башти — величезний простір, поділений на палати, що, звісно, планувалися з оглядом на драконячи розміри. Тож Честейн у такій палаті миттю відчула себе крихітною та бідолашною.

На руках герцога вона почувала себе просто нещасною та скам’янілою. Увесь шлях до інститутської лікарні раділа, що по коридорах не шастали студенти, мабуть, вже були на лекціях. Це тільки у першокурсників у сьогоднішньому розкладі було лише одне заняття. Ось би вона його зовсім прогуляла! Спогад про катування голосами заставив здригнутися сильніше, герцог у ту ж мить прискорився, набагато випередивши цілительку. Тож і палату вибрав на свій смак… Від якого дівчині стало ще моторніше. Куди їй така велика? Людині зроду у дракона навіть через голову не перевернутися: хоч ти його стрибай, хоч руками махай.

 Честейн вразило, як обережно герцог поклав її на ліжко. Яка відмінність від племінника — Гарт точно б ще раз кинув, як на той стілець. А дядько ще й простирадлом накрив. Таке ставлення наткнуло дівчину на несподівані думки.

Ой, хоч би ніхто не бачив, як ректор ніс її на руках! Пліток допевне не оберешся. І хто з тих пліткарів буде розбиратися, заради чого його світлість так трудився? Хіба чи є хтось, що здогадується про істинну мету цього крижаного чорного дракона?

До речі, його чорна луска блищала як той стоклятий агат. Може через це у підземній кімнаті з нею таке трапилось? Є у цьому сенс?

З відсталою цілителькою герцог стикнувся вже на зворотному шляху — до Честейн крізь прочинені двері донеслися їх голоси:

— Елмілі, чекаю на повну доповідь у своєму кабінеті. Що сталося, як та як це стало можливо? До сьогодні Агатова кімната була цілком безпечна. Мені потрібно достеменно знати, що це не було сплановано.