5.4.

На щастя у нового житла були не лише високі вади, але й невеличкі приємності у вигляді туалетної кімнати, до якої якийсь добродій втиснув навіть сидячу ванну, щоправда, знехтувавши вмивальником. Двері туди скромно ховалися поряд із шафою.

Найдобріший пан Тронк окрім постільної білизни залишив Чистейн ще дещо, на столі вона знайшла лист з розкладом для студентів першого курсу. Розклад було надруковано під величним гербом інституту. Два дракони з розгорнутими крилами дивились одне на одного, міцно тримаючи лапами та хвостами гостроконечний щит, на якому під крилатою короною звивався напис «Інститут благородних драконів».

Перші заняття були вказані з четвертого дня тижня. Честейн швидко підрахувала, який сьогодні день. Другий. Тож вона матиме ще один день для відпочинку.

Звичайно, чого вона не збиралась робити, так це відпочивати. Хіба що зараз можна трохи полежати та звикнути до нового місця, якось осягнути останні події. А потім… Що їй точно потрібно, так це бібліотека!

Щоб більше жоден дракон не виставив її дурепою!

За вікном, що виходило на тінистий парк, у розпалі був яскравий сонячний день, але стеля над Честейн губилася у напівтемряві. Світла, що проникало до кімнати з вікна, не вистачало, щоб її освітити, на заваді цьому стали невеличкий розмір кімнати відносно її ж висоти.

«У вечорі та зранку тут буде зовсім темно. Потрібно взяти у пана Тронка якусь лампу чи свічки».

Думки дівчини плинули ліниво, мовби бажали розтанути у тій напівтьмі, що, здавалося, готова була вкрити собою не тільки стелю — вона м’яко опускалася, заколисуючи. Честейн непомітно для себе заснула.

У тому сні навкруги знову було море — безкрайнє, але лагідне. Хвилі ласкаво колихали дівчину, створюючи ілюзію, що вона, наче безтілесна, парить у повітрі.

Але ж…

То був зовсім не сон! Вірніше, не усе з того сну було примарою.

Бо прокинулася Честейн, доволі різко, від неприємного удару лобом… о стелю!

Моря навкруги не було, але ж вона і насправді парила у повітрі!

Якимось дивом. Без якої-небудь підтримки.

Та їй навіть і вхопитися було ні за що! Зверху гладка стеля, знизу… десь далеко-далеко унизу — ліжко, над яким вона невідомим чином злетіла.

Якщо Честейн і не загорлала від переляку, це тільки тому, що водночас її розривало від гніву. На думку відразу ж впав рудий красунчик-дракон. Ця витівка — підняти магією її у повітря — скоріше за все його злий жарт! Він був ду-уже розлючений і обурений на неї, коли полетів. В те, що таке міг утнути герцог, зовсім не вірилось. Дракон-ректор запланував для неї щось масштабніше. Недарма потурбувався про її гардероб у кольорі інститутської форми, розклад занять також його лап діло, а те, що її оселили у гуртожитку викладачів, — з цим також все ясно. Скласти два плюс два для дочки професора було нескладно. Всі студенти, яких вона бачила з оглядового майданчика, — чоловіки, на відміну від неї…

Перша мить жаху пройшла, тож Честейн змогла себе якось опанувати. Звісно, дивно, але повітря тримало її дуже надійно. Залишалось сподіватись, що хто б не затіяв таке діло, він не збирається її вбити чи покалічити, раптово скинувши униз.

Тож, з надією на те, що все скінчиться добре, дівчина прийнялась шукати спосіб безпечно спустися на підлогу. А вже потім… Ну, Рудий, постривай!

Перебираючи руками по стелі, Честейн змогла без перешкод досягнути стіни, біля якої десь унизу стояло ліжко.

У багато чому повітря, у якому вона парила, було схоже на воду. Недарма їй уві сні ввижалося, що вона пливе та хитається на лінивих хвилях. Будь там як, але плисти у повітрі Честейн поки не ризикнула, а надала перевагу іншому способу переміщення, який щойно випробувала. На секунду замислилася, чи не спускатися головою уперед, та вирішила не ризикувати. Якщо трапиться найгірше і вона шпарко впаде, краще, якщо травмуються ноги. Вилікувати їх може бути простіше…

Дістатись ліжка вийшло напрочуд легко. Честейн більше часу роздумувала, як це зробити. Та все одно їй довелося кілька хвилин посидіти, спустивши ноги на підлогу. Отямилася лише коли стопи зовсім захололи — кам’яну підлогу потрібно буде чимось застелити. Ось ще прохання до пана Тронка.

Ставала на ноги з острахом, а ну зараз як злетить у повітря! Та все обійшлося.

Після пережитого численні сходинки були у задоволення.

Мабуть, коли неслася донизу, Честейн так тупотіла, що наглядач зустрів її у холі. Навіть не прийшлося стукати у двері під цифрою «Один».

— Щось трапилось, панночко Ловлі?

— Звіть мене на ім’я — Честейн, пан Тронк. Все гаразд. Але є декілька справ, у яких ви можете мені допомогти.

Літній дракон був такий люб’язний, що не тільки розповів дівчині, де шукати бібліотеку, а де їдальню, подарував їй декілька зошитів та олівці, але й напоїв чаєм зі смачними пирогами.

— Теплу доріжку я вам знайду. А ось із лампою… Хіба ж ви не можете створити собі бодай якого-небудь світляка?

— Що створити? — Честейн навіть пиріг відклала, тим паче він в неї вже не ліз.

Пан Тронк при ляснув пальцями й над ними з’явився невеликий, але дуже яскравий шар зі світла: