4.2.

Так дивно, коли чоловіки розмовляють високими жіночими голосами та без останку розчиняються у повітрі, яке кружляє… кружляє все сильніше…

Клятий герцог. Як його там? На «Ф» щось… Чого він витріщився?

З фантасмагоричного сну Честейн вирвав стукіт у двері. Дівчина з полегшенням підхопилася з ліжка, яке виявилося підступною пасткою.

— Не бажаєш повечеряти разом зі всіма на кухні? — спитала знайома служанка, що раніше приносила обід.

— Залюбки! Дякую за запрошення.

Честейн трохи пригладила волосся та доклала зусиль, щоб якось причепуритися. А через декілька хвилин її радо зустріли за довгим столом, за яким зібралися, мабуть, усі слуги герцогського будинку.

Знайомство пройшло навіть бурхливо — всім було цікаво, хто ж вона така? Як Честейн зрозуміла — Мегера десь при комусь про неї насичала, чим і спровокувала неабиякий інтерес слуг до неї.

— Пані Хветт ні про кого ніколи не згадує, а про тебе аж декілька хвилин висловлювалась! — ледве не із захопленням переказала одна з покоївок, руда Олвані.

— Це вона про мене всім у домі таке каже? — розгнівалася Честейн.

— Ні-ні! Тільки Ґальферду. Він також чаклун. Молодий. Його хазяїн лише знедавна взяв секретарем.

— А сам герцог теж чаклун, так? — спробувала щось вивідати Честейн. Прикро, але із короткої статті про менталістів вона нічого про їх магію зрозуміти не змогла, лише то, що відтепер вони повинні бути присутніми при всіх офіційних засіданнях на всіх рівнях. Навіщо? Як це може вплинути на результати тих засідань? Суцільна таємниця.

— Вибач. Про його світлість ми говорити не можемо, — відповіла покоївка. — Нікого не питай. Ми всі принесли магічне присягання.

— Це ти вибач, я на цьому нічого не розуміюся.

— Це як? Звідки ж ти? — роздалося з усіх боків.

— Ну-у… — загадково протягнула Чистейн, коли увага майже всіх за столом стала прикута до неї. — Схоже, що я те морське чудовисько, про яке сьогодні написали у «Королі-пліткарі»!

Раптове бажання повеселити присутніх вдалося на всі сто. Кілька хвилин, трохи іронії — та ось всі регочуть над останніми пригодами дівчини, що виловили з океану.

Сама ж Чистейн ледве приховала сльози. Та вона не бажала, щоб її жаліли. А ось друзі у домі герцога їй були потрібні. Хто знає, для чого її сюди взяли? Що той герцог придумав? І чому так розлютився?

Веселі посиденьки скінчилися пізно. А ось вранішній підйом чекав на Честейн занадто рано, навіть зважаючи на те, що вона звикла прокидатися на світанку, та до імперського часу ще не призвичаїлася.

Підняли дівчину заради помічниць кравчині, лавку якої вони з пані Мегерою вчора відвідали.

Серед вороху майже готової одежі були помітні дівчата з блідими обличчями та красними від безсонної ночі очими. Та й саму Честейн підняли занадто рано для здорового глузду, він точно ще солодко спав і навряд чи мучився кошмарами, як вона уночі.

Чи справді такий ранній підйом був потрібний?

Щось ситуація дуже походила на помсту з боку пані Хветт. Збагнути б ще причину…

Сьогодні дівчата не теревенили, а спритно працювали, завершуючи підганяти пошиті за день та ніч плаття, та не тільки. Честейн була здивована, коли їй подали… штани. Просторі на стегнах, але вузькі на литках, вони суттєво відрізнялися від чоловічого варіанту.

— Це вдягається зверху, — одна з дівчат подала Честейн смішну коротеньку спідницю із запахом, призбирану попід поясом, — прикриває стегна.

Діватися були нікуди, довелося примірити дивну одежу у надії, що вона не є якимось злим жартом збоку Мегери. Хоча… Честейн дуже скоро оцінила зручність штанів. Їй би такі на острів! Там доводилося бігати у спідниці з ліан та листя.

Нова білизна, п’ять платтів, спідниця, штани, дві сорочки, зимова накидка та плащ на осінь — за півтори години гардероб «морського чудовиська» стрімко розрісся. Більша частина цих речей була з тканини одного кольору — темно-лазурного.

На кінець дівчині довелося переміряти декілька пар туфель та чобітків.

Разом з одежею дівчата принесли й новенький чемодан, до якого склали майже всі обнови, залишивши Честейн в одній з пошитих суконь. Блакитне плаття, що було подароване капітаном та командою  «Сумної каракатиці»,  як і газета, були надійно сховані у той же чемодан, коли кравчині попрощалися та пішли.

Тепер Честейн відчула, що готова до нових пригод.

Але… єдине, що очікувало на неї незабаром — сніданок у доброзичливій компанії слуг. Вони все ще посміювалися з її вечірньої історії та були раді поглузувати з відомої газети.

Підтверджуючи здогадку, що ранній підйом — якась зла витівка чарівниці, після сніданку Честейн залишилася сама по собі. Ніякої роботи їй не доручили, кудись покликати — не покликали. Тож до опівдня дівчина з цікавістю обійшла більшу частину герцогського дому. Хіба що до хазяйських покоїв не змогла потрапити.

Такого багатства раніше їй бачити не доводилося. Як і бувати у житлових приміщеннях з настільки високими стелями. До речі, на половині слуг висота стін була цілком звична й прийнятна, це Честейн зрозуміла, коли потрапила в іншу частину будинку. В неї майже волосся дибки не встало від незвичних відчуттів! Вона навіть не відразу ж збагнула, що не так. Її мовби проти волі потягнуло угору. Та це не єдине, від чого у домі герцога становилося моторошно.