3.3.

Терпіти майже неприкрите хамство? Це не про Честейн Ловлі.

— Перепрошую, пані, не знаю хто ви. Ви щось маєте на увазі?

Жінка стулила губи та стрімко відвернулася від дівчини до зацікавлених глядачок — кравчині та її робітниць.

— Зніміть з цієї дівчини мірки. Нам якомога скоріше потрібна одежа за цим ось списком.

У Честейн відвалилася щелепа, коли вона побачила, як з нічого, від легкого щиглика пальцями, у руці прибулої пані з’явився папірець. То, з якою повагою кравчиня взяла до рук ту записку, говорило, що сталось щось неабияке. Але настільки розгубленою була лише панночка, щоб її!, Ловлі. Немов дурепа у цирку, ну справді!

Хоча… чи міг отой герцог тримати на службі фокусницю? Бо те, що сталося… ну, воно виглядало як… чари.

Може, милий капітан Морос та його екіпаж ще про щось позабули розповісти?..

Ось взяти хоча б тих драконів… Якщо міркувати логічно, можуть дракони бути насправді? Та чи можуть вони бути без магії?..

Батько Честейн вже кілька сотень разів доказав би, що ніяких драконів у природі існувати не може, хіба що тих, що пораються на землі. Крилатих драконів ніяке повітря не втримає. Уся ті казки, що знайомі з дитинства, — лише казки, чиєсь ідеальне уявлення про грандіозних химерних чудовиськ.

Тож, що найімовірніше: вона потрапила у казку, де існують дракони, потрапила у казку, де є магія і дракони, чи все ж, що її містифікують з якоюсь метою? Глузують чи що?..

Про все це Честейн думала, поки дві спритні дівчини крутили її на всі боки та прикладали до неї стрічку, якою вимірювали усе, навіть наскільки широко вона крокує. Це ще навіщо?

Найбільш дратувало, що Мегера після першого обміну «люб’язностями» повністю ігнорувала її, Честейн. Проте, із кравчинями вона також не спілкувалася, лише надавала короткі вказівки. Навіть її хазяїн — герцог — і той не здавався настільки пихатим, як оця пані у доволі простій на вигляд сукні, хоч й із якогось коштовного шовку, про що шепталися помічниці.

— Таке собі навіть пані Гломхер, що багатша за багатьох лордів, дозволити не може. А вона на минулому тижні замовила собі до балу у голови сукню, прикрашену перлами та валхорським мереживом.

— Теж дорого, але ж не на стільки, як у цей чарівниці. І чого вона з цього шовку собі шати не пошила? Така проста сукня… Але, бачила, як вона той лист з повітря дістала? — Честейн нагострила вушка, навіть не звернувши уваги, що в цей час її вже прийнялись колоти булавками, прикладаючи до неї відрізи та вже готові деталі майбутньої одежі. — Мій двоюрідний брат, він навчається в школі, я про це якось розповідала, так ось, він говорив, що магією переміщення займаються чи не наймогутніші чаклуни!

— Лишенько! — тихо скрикнула друга помічниця. Обидві з острахом подивились на пані Мегеру, яка якраз спам’ятала про охоронців з порту. Кравчині перемістилися Честейн за спину, щоб продовжити там розмову: — Як на мене, то найстрашніші з магів — менталісти…

— Ай! — від подвійної несподіванки Честейн зойкнула — її дуже зацікавила розмова, у якій вона почула знайоме, але невідоме слово, та цього разу її зовсім боляче укололи клятою булавкою.

Зойк не залишився непоміченим — хазяйка лавки підійшла, тож і розмова, що могла б ще повідати щось важливе, на превеликий жаль Честейн, скінчилася.

Жінки поралися біля неї, а Честейн же глибоко замислилася.

Судячи з підслуханого, магія тут насправді існує. Але чому ж про неї не згадали моряки з «Сумної каракатиці»? Мабуть, вона не така вже розповсюджена. Навіть кравчині  розмовляють про чаклунів, як про диво…

Так-так! У цьому є сенс.

Прості люди не згадують, бо магії не мають та не користуються нею. Столичні пліткарки… цім є вже привід поговорити — вони зацікавлені на житті людей з найвищим за їх становищем. Якщо чаклуни — рідкість, то й доступ до їх магії коштує немало. Взяти ту ж сукню з найдорожчого шовку…

Честейн подивилася на Мегеру зовсім іншим поглядом. Напевно, вона таки має привід до тієї гордині, з якою поводиться. Та ось герцог… він у судовій залі сказав, що є менталістом. А це теж магія, якої найбільше боїться ось та дівчина з булавками та крейдою.

Як же цікаво опинитися у цій Урвейнській імперії! Дослідник, яким дівчина себе вважала, зненацька дістався скарбу. А як зрадіє батько, коли вона його врятує і все-все переповість! Честейн аж затремтіла від нетерпіння. Неначе це повинно було статися ось-ось, може, вже сьогодні. Та на жаль — доведеться ще почекати та здолати численні перешкоди, ніж вони з батьком зустрінуться знову.

Хай би вони всі там, на острові Життя, вижили та дочекались рятунку!

Все, що Честейн зараз мала, лише деякі знання, упевненість у власних силах та палке бажання зробити все для того порятунку.

Поки дівчина майже мріяла, як їй стануть у пригоді науковий підхід та уроки виживання від батька, що він їх надав на незаселеному острові, ситуація у лавці змінилася — охоронці з порту щезли, Мегера з хазяйкою відійшли займатися питаннями деталей замовлення та його оплати, а помічниці з булавками, тканиною, ножицями та стрічкою тож і дали Честейн спокій. Тож лишилась вона без діла. Ще якийсь час думала та гадала про своє, але ж потім спохватилася й озирнулася довкола.