【10】

— Жінка зруйнувала міцну чоловічу дружбу? — запитав Фабіан, криво посміхнувшись.

— Не жінка. Соняха просто зачепило, що Макс вирішив не з’ясовувати що до чого і відшити Яну. Проблема була не в ній, а в Максових поглядах.

— І те, що Єва — її сестра, не мало значення?

— Я не знаю. Можливо. Мені відома тільки точка зору Макса. Він сказав, що Сонях з ним майже не розмовляв, бо вважав його поведінку неприйнятною.

— Ну, нехай так. Що було далі?

— На весіллі Тетяни, на річниці Соняхових батьків і на корпоративі вони не спілкувалися. Повне ігнорування. До того ж Єва була на всіх заходах: фотографувала, косо дивилася, але нічого не казала. Макс спробував заговорити з нею, запитав про Яну, але вона мовчки розвернулася й пішла.

— Він міг зателефонувати й запитати Яну про самопочуття, якщо справді хотів знати.

— Вона його заблокувала.

— А в нього тільки один номер?

— Можливо, і справді не дуже хотів.

— Я теж так вважаю.

Емілія насуплено глипнула на брата й продовжила:

— Шістнадцятого жовтня, вранці після корпоративу, Сонях забрав з Максового кабінету справу, яку той програв у суді і по якій готував апеляцію. Скандал був мало не на весь квартал. У процесі сварки з’ясувалося, що їхній головний сказав Соняху забрати документи, а Максу про це забув повідомити. Після обіду Сонях поїхав у суд, а потім сказав, що не повернеться до офісу і поїде на дачу, бо у нього справи в тих краях.

— Табурети.

— Так. І тут, я вважаю, важлива хронологія подій, — Емілія посунула до себе телефон і відкрила свій конспект. — О сімнадцятій годині Сонях набрав Кузю і сказав, що він вже майже на дачі і що чекає його в гості. На що Кузя відповів, що він уже майже у Києві і що він планував провести цей вечір із ними в якомусь клубі, а також наїхав на Соняха, що той поїхав на дачу без попередження.

— Звідки ти знаєш про деталі цієї розмови?

— Від Макса. Він хотів поговорити з Соняхом без свідків і з’ясувати, що відбувається. Почувався він паскудно, тому ввечері також поїхав на дачу. О сімнадцятій десять йому зателефонував Кузя і попросив переконати Соняха негайно поїхати з дачі або піти ночувати до його будинку, але ні в якому разі не лишатися там. Говорив про якихось чи мисливців, чи шукачів, які туди прийдуть, і що з ними не можна зустрічатися. Макс саме виїжджав з Києва. Він вирішив, що Кузя щось прийняв, тому меле дурниці, сказав піти пірнути у водосховище й охолонути. Почувши, що Кузя вже в столиці, здивувався, а той істерив і постійно повторював, що на дачі не можна лишатися. Довелося його заспокоювати й обіцяти, що, як приїде, то неодмінно забере Соняха.

— Забрав?

— Ні. Коли він під’їхав до дачі, то набрав його і попросив впустити. Сонях відчинив ворота. Заїхавши, Макс одразу ж пішов у дім.

— Що привело тебе в таку глушину цього прекрасного п’ятничного вечора? — іронічно запитав Сонях, простягнувши Максу бляшанку з пивом.

— Ти знаєш що, — відповів той, відкривши і пригубивши напій.

— Невже Кузя?

— За кого ти мене маєш? — скривився Макс. — Я ще не настільки схиблений, щоб серйозно сприймати його п’яне базікання.

— А наскільки ти схиблений? — запитав Сонях, пропалюючи його поглядом.

— Ти зараз про що?

— Про те, як ти повівся з Яною.

— Вона почала натякати на вагітність, хоча до того казала, що п’є пігулки.

— Вона не натякала, а чесно зізналася, що в неї затримка, і попросила гроші на обстеження, які ти — не дав.

— Не дав, бо тест на вагітність стільки не коштує! І взагалі, якщо я беру машину покататися, то я погоджуюся її заправляти час від часу, а не ганяти на СТО!

— Прекрасна аналогія! А якщо в машини пробилося колесо? Їздитимеш на ободах чи поставиш запаску?

— Машині я поставлю запаску.

— А якщо масло потече?

— Я Яні нічого не обіцяв.

— Я знаю, але від того, як ти з нею вчинив, у мене все всередині перевертається... А якби вона виявилася вагітною?

— Але ж вона не вагітна, чи я чогось не знаю?

— Не вагітна, але почув ти про це від мене, бо ти викинув її зі свого життя, навіть не дізнавшись, що з нею! Ніколи не думав, що ти такий безвідповідальний... І я радий, що в неї запалення, а не вагітність, бо тоді б постав складний вибір: народжувати чи йти на аборт. І я впевнений, що вона не взяла б у тебе жодної копійки.

Макс насуплено поглянув Соняха.

— Вона могла зробити тест, переконатися, що дитини нема, і сказати мені, що гроші потрібні на лікування, а не починати все зі слів про затримку, — процідив він крізь зуби. — Коли вона це сказала, то все: в мене забрало впало, і я нічого вже не чув!

— Хороший адвокат має бути уважним до деталей, сприймати емоції та почуття клієнта, бути об'єктивним в оцінці інформації та вміти аналізувати її... це все не про тебе.

— Яна не мій клієнт!

— Але вона тобі довіряла!

— До біса мені її довіра?!

Сонях зібрався було відповісти, але у Максового позашляховика спрацювала сигналізація. Він підійшов до вікна, Макс — за ним.

Посеред двору виникло синє марево, під яким зарухалася бруківка: виверталася, підіймалася над поверхнею і розколювалася у повітрі. Уламки летіли навсебіч, потрапляючи по машині також.

— Що це за... — повільно почав Макс і замовк, оскільки синє марево стало щільнішим і у ньому почала проглядати постать в сірій накидці, яка буквально виринала з-під землі. Випроставшись на повний зріст, постать роззирнулася й попрямувала до будинку. Не пішла, а полинула, не рухаючи ногами. Мить — і ,пройшовши крізь стіну, постать зупинилася посеред кухні. Накинутий каптур повністю ховав обличчя, і в якийсь момент Макс зрозумів, що не хоче бачити, що там.

— Де вона? — запитав низький чоловічий голос.

— Хто? — автоматично уточнив Сонях, приголомшено дивлячись на постать.

— Небесна Пані.

— Хто? — перепитав він ще раз, вклавши у своє питання інший зміст.