【8】

Сонях не їхав, а летів трасою, не звертаючи увагу на стрілку спідометра, яка стабільно трималася біля цифри двісті. Сповільнитися його змусив лише ремонт на дорозі, і тоді його руки почали нервово відбивати ритм на кермі, аби хоч якось зменшити напругу й обурення.

Що за чудасія відбувається? Хто та дівчина? Чому її ніхто не бачив? Де вона ховається? Як посміла там оселитися? Якщо батьки про неї дізнаються, то ще вирішать, що то він її там поселив, почнуться дурні натяки на одруження... Може, варто звернутися до міліції, щоб з’ясували, хто вона? Хоча, краще самому з усім розібратися й дізнатися, що за навіжена наважилася облаштуватися в будинку.

Під’їхавши до дачного кооперативу, Сонях набрав Кузю.

— Алло, — сонно відповів той.

— Скільки можна спати?

— Тебе забув запитати, що мені робити, — бурчав Кузя. — Що треба?

— Твоя допомога. Я майже на дачі. Можеш підійти?

— Щось сталося?

— На дачі, виявляється, оселилася нелегальна квартирантка.

— Симпатична, сподіваюся? — оживився Кузя.

— Симпатична, але це їй не допоможе. Приходь, я чекатиму. Будемо шукати шпарину, де вона ховається. Я такий злий, що готовий її прибити на місці, будеш мене стримувати, адже через неї доводилося постійно зриватися вночі й спілкуватися з охоронною фірмою, а також замінити датчики руху в будинку, та я...

— Добре, я зрозумів, — перебив його Кузя, — зараз причовгаю, а то ти ще точно наробиш якоїсь фігні. Зачекай мене у дворі, про всяк випадок, не заходь до будинку.

Підійшовши до дачі родини Яхно, Кузя побачив, що Сонях таки чекає його в машині. Він підійшов до водійських дверцят і усміхнувся до нього крізь опущене скло:

— Привіт, друзяко. Ти змінив стиль?

— Привіт. Довелося, — Сонях провів рукою по підстриженому волоссю, — бабуся сказала, що не пустить мене на поріг, доки я не зріжу патли. Пішов на поступки.

— Мабуть, це єдина жінка в світі, якій ти так легко поступаєшся, — засміявся Кузя, відступивши на крок і давши йому вийти з машини.

— Мушу годити: все майно нашої родини на ній, — посміхнувся Сонях і простягнув йому руку для вітання.

— Ото вже, великі комбінатори... А звідки інфа, що в будинку квартирантка та ще й симпатична? Бо я з охоронцями, знаєш, не один раз ним ходив і нікого... — Сонях розвернув до нього телефон, де на весь екран було обличчя дівчини. Кузя присвиснув. — Вау... не просто симпатична, а красуня! Де ти взяв цей знімок?

— Єва прислала. Ця красуня якимось чином потрапила в об’єктив її камери, хоча ніхто з нас її не бачив.

Почувши про Єву, Кузя скривився, торкнувся пальцями екрана телефона і зменшив зображення. На фото був ще Макс із сокиркою.

— Ну... Гадаю, фото — підробка, а Єва — аферистка. Це вона у якійсь своїй спеціальній програмі додала цю дівчину до світлини, та ще й не дуже якісно. Дивися, отут світла лінія, мабуть, з якогось світлого фону її вирізала. Готовий битися об заклад, що це її знайома, яка попозувала у потрібних позах для монтажу, і тепер Єва просуває тобі цю історію, щоб відвернути підозру в крадіжці продуктів. Мені Шуша казав, що на День незалежності вона і її сестра прийшли в клуб і цілеспрямовано вас із Максом підчепили. Мабуть, мають на вас особливі плани.

— На нас багато дівчат мають плани, але обламуються, — фиркнув Сонях. — І як до цих міфічних планів, згідно з твоєю теорією, вписується зникнення їжі? Для чого?

— Я не знаю. Може, це така спроба змусити тебе сумніватися в реальності. Потім вона тобі щось підмішає і скаже, що ти зробив якусь незаконну річ, і буде з тебе гроші тягнути, і оця дівка з фото буде ночами до тебе приходити й говорити потойбічним голосом, щоб ти робив те, що скажуть.

— Тобі б романи писати, чесне слово, — відмахнувся Сонях і пішов до будинку. — Єва не причетна до зникнення продуктів, а дівчину цю я тоді на власні очі бачив зі сходів, але коли дійшов до кухні — вона кудись сховалася.

— Бачив? — скептично перепитав Кузя.

— Ось цими самим очима, — Сонях обернувся до нього і вказав двома пальцями собі на обличчя. — Тому зараз ми з тобою підемо на кухню, вивернемо там все і знайдемо її сховок, а якщо пощастить, то і її саму.

Кузя ще раз поглянув на фото і пішов за ним.

Відчинивши будинок і вимкнувши сигналізацію, Сонях одразу ж попрямував до кухні. Він шарив по шафках, тумбах і пеналах зі спорожнілими місткостями, у яких колись були крупи чи спеції, зазирав за холодильник і до вентиляційної шахти. Насамперед його цікавив простір, у якому незвана гостя могла б переховуватися. Він спробував посовати меблі, але ті були надійно зафіксовані, а те, що він зміг зрушити з місця, ніяк не могло бути сховком.

— Вона Максу по плече, тож зросту десь середнього. Ну, але ми не знаємо, наскільки вона гнучка, — припустив Кузя.

— Це неважливо, як знайду, я зав’яжу її на вузол!

— Ні, так не можна! Можливо, у дівчини складні життєві обставини!

— Мені байдуже, що в неї! Я хочу знати, де вона ховається і як потрапила до будинку, — відповів Сонях, зупинившись у центрі кухні й поставивши руки на пояс. — Тут же зовсім нема місця, але вона точно десь тут.

— Може, вона вже пішла звідси?

— Може, але де вона переховувалася? І чому ніхто з нас її не бачив?

— Я тобі озвучив свою теорію: Єва — аферистка. І те, що ти бачив тоді цю дівчину... може, вона сказала їй, куди їхати, і та приїхала сюди вночі, тишком-нишком зайшла до будинку...

— Камери спостереження нікого не зафіксували.

— У них хіба нема сліпої зони?

— Нема.

— Тоді... Єва могла їх вимкнути і впустити свою приятельку.

— Кузю, не фантазуй. Навіть якщо Єва знала про існування дачі, а вона НЕ знала, то їй аж ніяк не могло бути відомо, де камери і який пароль від системи.

— А якщо вона хакер і лише прикидається фотографом?

— А я — прима-балерина, — кивнув Сонях і схилився у реверансі.

— Фу-у-у, — скривився Кузя. — Уявив тебе в пачці... Не жартуй так.