【2】

— Аналіз зображень дозволяє припустити, що культ у Гебеклі-Тепе символізує усвідомлення тодішнім людством своєї переваги над природою. Раніше люди зображали здебільшого тварин, себе — рідко, лише як вторинний елемент, а тут ми бачимо, що людина в центрі і вона вища за інших створінь. На деяких стелах у верхній частині є пази, можливо для кріплення конструкцій даху, але, якими вони були і з чого, ми не знаємо. Ймовірно, з дерева.

Фабіан змінив кілька слайдів з різними ракурсами храму.

— Конкретно цей храм функціонував кілька тисяч років. Згодом його засипали і поверх нього збудували інший, менший. Зрештою, його також засипали. Тобто, культові споруди консервували в пагорбі, а не лишали просто неба.

— Консервували, натягавши туди землі?

— Так, і це доведений факт. Над усіма будовами Гебеклі-Тепе було зведено штучний пагорб. У наступні періоди жодних слідів діяльності на пагорбі не виявлено аж до нового часу. Сакральне місце, мабуть, стало забороненою територією: ні капищ, ні слідів ритуальних багать — нічого.

— Але чому?!

— Ну, точної відповіді не дасть ніхто, як і точної причини того, навіщо люди все це збудували.

— Жодних гіпотез?

— Їх безліч, але особисто я схиляюся до однієї, хоча вона дуже не подобається консервативним вченим.

— Якої?

— Люди об’єднувалися як для будівництва, так і для проведення різних спільних свят, а для святкування потрібні наїдки. Виявлено багато кісток диких тварин, які були вжиті в їжу: під час будівництва чи під час свят — невідомо, крім цього... були знайдені висічені в камені місткості об'ємом близько 160 л зі слідами ферментованих злаків та дикого винограду, що дає нам можливість припустити, що храми були майданчиками, на яких проводилося щось на кшталт фестивалів з масовим вживанням алкоголю: пива та вина. Забігаючи наперед, зазначу, що всі цивілізації Родючого півмісяця — пивні, вони виготовляли такі сорти пива, які нам навіть не снилися, а для пива потрібні злаки, проте... — Фабіан розвів руки. — Сільського господарства тоді ще не було, існували лише дикорослі сорти пшениці, і... ваші варіанти?

Студенти загули.

— Почали садити дикорослу пшеницю, щоб... варити пиво? — здивувавшись власного висновку, вигукнув студент.

— Садити і селекціонувати. Обслуговування культу призвело до розвитку сільського господарства і одомашнення тварин, — кивнув Фабіан. — Ця гіпотеза дуже не подобається багатьом сучасним вченим, оскільки перекреслює всі попередні установки, але, як на мене, вона має право на життя.

— Чому не подобається? Цікава ж гіпотеза...

— Цікава, але раніше вважалося, що до землеробства людство спонукало осіле життя, а не навпаки. Що саме осілість призвела до розвитку релігій, потім люди почали будувати храми, селитися поруч з ними, утворювати міста, які забезпечували функціонування культових споруд, а Гебеклі-Тепе перекреслює всі ці попередні уявлення. Прихід до землеробства через релігію — це грандіозний ментальний зсув, який відбувся через усвідомлення людиною свого особливого становища в природі. Ця незручна для багатьох гіпотеза дає нам відповідь, чому храми були не знищені, а саме законсервовані...

— І чому?

— Нема ідей?

— Ні, кажіть!

— Культ розрісся. При його зародженні сюди приходили люди з дуже віддалених земель. Це було місце комунікації розпорошених племен, де відбувався обмін досвідом, новинами, ресурсами. Розвиток сільського господарства ускладнював вільне пересування: люди ставали прив’язаними до землі, що згодом призвело до будівництва храмів у місцях проживання. Яскравим прикладом є Невалі-Чорі, поселення, що молодше за Гебеклі-Тепе на одне тисячоліття. Храм у Невалі-Чорі вже має прямокутну форму, а не круглу. Ця відмінність легко зрозуміла: згідно з археологічними даними житла людей також спочатку мали круглу форму в основі і лише пізніше набули форми прямокутника. Храми будувалися за принципом житла, тому моду побутової архітектури перенесли на релігійні споруди, але суть релігії люди не змінювали тисячоліттями. Прямокутний храм Невали-Чорі діяв приблизно 300 років паралельно з круглими храмами Гебеклі-Тепе. Погляньте на центральні стели — вони так само вищі за інші і зображують чоловіків зі складеними на поясі руками. Стели ідентичні.

— І горельєфи такі самі?

— Так! Але, на жаль, Невалі-Чорі зараз знаходиться на дні водосховища. Його і виявили під час будівельних робіт, тому обстеження провели дуже швидко і храм частково перенесли до музею Шанлиурфи. Але Невалі-Чорі не єдине місце, де ми бачимо сліди цього ж культу. Схожі стародавні споруди виявлено в Карахан-тепе. Наразі дозволи на розкопки ще не отримано... Зображення аналогічні горельєфам Гебеклі-Тепе знайдено також у згаданому мною раніше Чатал-Гуюку: найбільшому і найкраще збереженому неолітичному поселенні з усіх знайдених досі.

— А що то за м’яч? — поцікавився студент із першого ряду, вказавши на слайд.

— М’яч? — перепитав Фабіан, обернувшись.

— Той, що тримає птах.

— А... Є гіпотеза, що це людська голова.

— Голова?!..

— Так, а тіло он там, унизу, — Фабіан навів лазерну указку.

— Але навіщо?!..

— Ну, це... такий ритуал.

— Ритуал?! Ого! А що за ритуал?! — загули студенти.

— Зараз, — Фабіан підійшов до ноутбука, активно заклацав по клавіатурі, вивів на екран слайд і, дивлячись на нього, сказав: — Трохи забігаємо наперед, але варто пояснити... Ці три фрески з Чатал-Гуюку. Вони зображують, як поводяться з померлими. Є схожість з горельєфами, чи не так? Птахи, голови, тіла... Як бачимо, екскарнація (від латинського «ex» - з, від, та «carnis» – плоть, тобто процес звільнення кісток від м’яких тканин) відбувалася в такий спосіб: мерцям відтинали голови, потім тіла клали на спеціальні вежі на кшталт дахм (вежа мовчання або дахма, поховальна споруда) зороастрійського культу, де грифи чи інші падальники скльовували м’які тканини. Після цього кістки збирали й ховали.