【2】

— Аналіз зображень дозволяє припустити, що культ у Гебеклі-Тепе символізує усвідомлення тодішнім людством своєї переваги над природою. Раніше люди зображали здебільшого тварин, себе — рідко, лише як вторинний елемент, а тут ми бачимо, що людина в центрі. На деяких стелах у верхній частині є пази, можливо, для кріплення конструкцій даху. Ми не знаємо з чого він був і яким. Ймовірно, з дерева.

Фабіан змінив кілька слайдів з різними ракурсами храму.

— Конкретно цей храм функціонував кілька тисяч років. Згодом його засипали і поверх нього збудували інший, менший. Згодом і його засипали. Тобто, культові споруди консервували в пагорбі, а не лишали просто неба.

— Консервували землею?

— Так, і це доведений факт. Над усіма будовами Гебеклі-Тепе було зведено штучний пагорб. У наступні періоди жодних слідів діяльності на пагорбі не виявлено аж до нового часу. Сакральне місце, мабуть, стало забороненою територією: ні капищ, ні слідів ритуальних багать — нічого.

— Але чому?!

— Ну, точної відповіді не дасть ніхто, як і точної причини того, навіщо люди все це збудували.

— Жодних гіпотез?

— Їх безліч, але особисто я схиляюся до однієї, хоча вона дуже не подобається консервативним вченим.

— Якої?

— Люди об’єднувалися як для будівництва, так і для проведення різних спільних свят, а для святкування потрібні наїдки. Виявлено багато кісток диких тварин, які були вжиті в їжу: під час будівництва чи під час свят — невідомо, крім цього... були знайдені висічені в камені місткості об'ємом близько 160 л зі слідами ферментованих злаків та дикого винограду, що дає нам можливість припустити, що у храмах проводилося щось на кшталт фестивалів з масовим вживанням алкоголю: пива та вина. Всі цивілізації Родючого півмісяця — пивні, вони виготовляли такі сорти пива, які нам навіть не снилися, а для пива потрібні злаки, проте... — Фабіан розвів руки. — Сільського господарства тоді ще не було, існували лише дикорослі сорти пшениці, і... ваші варіанти?

Студенти загули.

— Почали садити дикорослу пшеницю, щоб... варити пиво? — здивувавшись власного висновку, вигукнув студент.

— Садити і селекціонувати. Обслуговування культу призвело до розвитку сільського господарства і одомашнення тварин, — кивнув Фабіан. — Ця гіпотеза дуже не подобається багатьом сучасним вченим, оскільки перекреслює всі попередні установки, але, як на мене, вона має право на життя.

— Чому не подобається? Цікава ж гіпотеза...

— Цікава, але раніше вважалося, що до землеробства людство спонукало осіле життя, а не навпаки. Що саме осілість призвела до розвитку релігій, потім люди почали будувати храми, селитися поруч з ними, утворювати міста, які забезпечували функціонування культових споруд, а Гебеклі-Тепе перекреслює попередні уявлення. Прихід до землеробства через релігію — це грандіозний ментальний зсув, який відбувся через усвідомлення людиною свого особливого становища в природі. Ця незручна для багатьох гіпотеза дає нам відповідь, чому храми були не знищені, а саме законсервовані...

— І чому?

— Культ розрісся. При його зародженні сюди приходили люди з дуже віддалених земель. Це було місце комунікації розпорошених племен. Розвиток сільського господарства ускладнював вільне пересування: люди ставали прив’язаними до землі, що згодом призвело до будівництва храмів у місцях проживання. Яскравим прикладом є Невалі-Чорі, поселення, що молодше за Гебеклі-Тепе на одне тисячоліття. Храм у Невалі-Чорі вже має прямокутну форму, а не круглу. Ця відмінність легко зрозуміла: житла людей також спочатку мали круглу форму в основі і лише пізніше набули форми прямокутника. Храми будувалися за принципом житла, тому моду побутової архітектури перенесли на релігійні споруди, але суть релігії люди не змінювали тисячоліттями. Прямокутний храм Невали-Чорі діяв приблизно 300 років паралельно з круглими храмами Гебеклі-Тепе. Погляньте на центральні стели — вони так само вищі й зображують чоловіків зі складеними на поясі руками.

— І горельєфи такі самі?

— Так! Але, на жаль, Невалі-Чорі зараз знаходиться на дні водосховища. Його і виявили під час будівельних робіт. Обстеження провели дуже швидко і храм частково перенесли до музею Шанлиурфи. Але Невалі-Чорі не єдине місце, де ми бачимо сліди цього ж культу. Схожі стародавні споруди виявлено в Карахан-тепе. Наразі дозволи на розкопки ще не отримано. Зображення аналогічні горельєфам Гебеклі-Тепе знайдено також у згаданому мною раніше Чатал-Гуюку: найбільшому і найкраще збереженому неолітичному поселенні з усіх знайдених досі.

— А що то за м’яч? — поцікавився студент із першого ряду, вказавши на слайд.

— М’яч? — перепитав Фабіан, обернувшись.

— Той, що тримає птах.

— А... Є гіпотеза, що це людська голова.

— Голова?!..

— Так, а тіло он там, унизу, — Фабіан навів лазерну указку.

— Але навіщо?!..

— Ну, це... такий ритуал.

— А що за ритуал?! — загули студенти.

— Зараз, — Фабіан підійшов до ноутбука, активно заклацав по клавіатурі, вивів на екран слайд і, дивлячись на нього, сказав: — Трохи забігаємо наперед, але варто пояснити... Ці три фрески з Чатал-Гуюку. Вони зображують, як поводяться з померлими. Є схожість з горельєфами, чи не так? Птахи, голови, тіла... Екскарнація (від латинського «ex» - з, від, та «carnis» – плоть, тобто процес звільнення кісток від м’яких тканин) відбувалася в такий спосіб: мерцям відтинали голови, потім тіла клали на спеціальні вежі на кшталт дахм (вежа мовчання або дахма, поховальна споруда) зороастрійського культу, де грифи чи інші падальники скльовували м’які тканини. Після цього кістки збирали й ховали.

— Де ховали?

— У будинках: під лавами чи підлогою. На семінарі обговоримо детальніше, бо цей ритуал видачі померлих на “вежі мовчання” досить поширений і є відголосом культу Гебеклі-Тепе, але фрески Чатал-Гуюка не лише показують послідовні стадії цього процесу, а і їхню суть. На першій фресці величезні птахи — антропоморфні грифи з розлогими крилами, які нагадують вбрання шаманів, відокремлюють голови небіжчикам, і ті показані вже в утробах птахів. Голова тут не просто частина тіла, а вмістилище душі. Неначе Богиня у вигляді грифа з материнською турботою приймає в себе померлого. Є певна схожість з культом грифа-матері Нехбет, символом Верхнього Єгипту... Жіночої статі, до речі. Хто там переживав? — посміхнувся Фабіан. — Далі птахи укладають черепи та безголових небіжчиків на “вежі мовчання”. Голови ще у птахів всередині, бачите? Третя фреска найцікавіша: птахи вкладають ці голови у животи жінок, а у птахів у животах вже нічого немає. І це ніщо інше, як поширена в народів Сходу ідея сансари — переселення душ, народження в новому тілі. Птахи виступають перевізниками. Зверніть увагу, на їхніх спинах зображено лабріс. Більш відомий, як мінойська подвійна сокира. Проте, я впевнений, що потрапив він до мінойців саме через розростання цього культу. Поруч з птахами цілком сучасна двостороння стрілочка, що вказує на оборотний характер переміщення душ, дорога з двостороннім рухом, тобто, реінкарнація.