3

— Так ось, пане дракон, ви, як великомудре створіння повинні…

Що він там повинен і кому Аркхину було нецікаво. Він взагалі не збирався слухати цю заразу. Головне зрозуміти, що вона таке зробила і як послабити його дію. Вузли він побачив, як тільки прийшов до тями. І будь він у вигляді величезної ящірки, нічого б той амулет йому не зробив. Недаремно предки на людських землях спали тільки в вигляді величезної ящірки. А в людській подобі постійно носили щити. Ой, недаремно.

Принцеса стояла, упершись кулаками в боки і говорила, говорила, говорила. Вона так багато говорила, що її слова вже сприймалися, як той пташиний щебет. І лише іноді якась їх частина пробивалася через сприйняття і ставала осмисленою.

— Драконам війна теж невигідна. Ось повоюють вони, потім не захочуть знову ставати селянами чи якимись дереворубами. Зіб’ються в ватагу і підуть відбирати у драконів золото. Воно вам треба?

Аркхин напружив м’язи, трохи розтягуючи мотузку, якою ця ненормальна його зв’язала. Точніше обмотала, як ту гусінь, в надії, що з неї метелик вилупиться. І де тільки взяла?

— А так, це ж ненадовго. Він швидко приїде. А вам головне ревіти страшно, а потом зі скелі впасти. Йому дадуть меч, звичайний, але він буде думати, що магічний. Ви не постраждаєте. Чесне слово!

Не відчепиться, бо в матінку. Може батько тихо цю матінку задушив і нікому не сказав? Але йому душити не можна. І розтоптати не можна. Бо домовленніть. Сигнал буде. Некроманти приїдуть. І ця ненормальна зведе їх з розуму. А божевільний некромант — то страшно. Навіть драконам страшно. Чесне слово.

От причепилось іще.

— І я така, в блакитній сукні і у вінку. Сиджу на підвіконні, сумую і граю на гітарі. А можливо, навіть баладу співаю, якусь з тих, що стрибали і топилися заради кохання. І тут лицар. Ви уявляєте?

Аркхин на своє нещастя уявив. Голосок у принцеси був пронизливий, високий. І якщо вона ще й співати почне.

— Та ну його все! — вирішив дракон подумки.

Подумки ж плюнув на вузли  і закрив очі. Тому що ставати величезною ящіркою з розплющеними очима не дуже розумно. В голові паморочиться. Ще цю цнотливу ненароком розтопчиш. А там некроманти приїдуть і вона їх з розуму зведе.

— Пане дракон, так ви згодні! — зраділа принцеса, коли худенький і досить тендітний хлопець почав роздуватися і рости. — Я це відразу зрозуміла!

І в долоні заплескала.

Дракон, впершись спиною в стелю, опустив голову, потім її вивернув і схопив сумку. Дуже акуратно, кінчиком кігтя на згині крила, заштовхав в неї все, що ще лишалося на столі. Потім крила опустив по бокам, так, що вони по землі волочилися, і пішов на вихід. І навіть вийшов, трохи його розширивши. Чи не трохи.

— Пане дракон! Пане… кх-кх-кх… пане дра… чхи. Почекайте! Ей. Я ще не все сказала! Ви куди це?! Де я іншого дракона візьму?! Як так можна, га?

***

Високо-високо в небі летів дракон. Так високо, що його, не знаючи, вже можна було переплутати з птахом. А внизу, на скелі коло печери, стояла дівчина і діловито перев’язувала вузли на спідниці. А то їй ще назад на велосипеді їхати. А спідниця все така ж широка. Добре, що недалеко. А там вже переодягнеться в штани і відправиться до портала.

— І чого там складного? — спитала вона, знявши з голови капелюх і вибивши його об коліно.

Повернула його на місце. Потопала ногами. А потім, неначе з повітря, вийняла записну книжку. Відкривши її на одній з закладок дівчина посміхнулася.

— Драконячого спадкоємця повернули. Нескоро він тепер знову захоче трохи пожити серед людей, уявляючи себе археологом. Навіть шкода його. Симпатичний хлопець. Але ж робота. Ех.

Кивнувши, дівчина переставила закладку під палітурку і закрила записну книжку.

— Головне в нашому ділі підготовка, — сказала вона дракону в небі. — Підготовка ґрунту. Бо одинока дивачка, то смішно. А тридцять і всі підряд — то вже страшно. І всім щось від драконів потрібно.

Дівчина посміхнулася. Помахала вслід великомудрій істоті рукою і знову відкрила записник.

— Так, хто там в нас далі? Хто в нас там далі? О! Дроу з депресією? Пасічник? Дроу-пасічник? Як цікаво. Дівчатам дуже сподобається. Повернемо онука бабусі! Треба провести розвідку і придумати план. Вперед!

***

А найманці взагалі бувають різні. І хто вам сказав, що це обов’язково натовп здоровенних озброєних чоловіків з неприємними обличчями?