2

— Ось, батько згоден і той лісний барон згоден. Зробить нещасне лице і скаже, що ледь врятувався, коли ви в його замок прилетіли. І його дружина згодна, і доньки. Вони в столиці давно не були, — розповідала принцеса, заклавши руки за спину і маршуючи туди-сюди. Чимось вона нагадувала піратку.

Аркхин, він же пан дракон, великий ящір і великомудре створіння, сидів на підлозі власної печери і повільно, по вузлику розплутував «сітку Тамаші». Ця сітка та іще гидота. Поки в ній сидиш, навіть поворушитися не можеш. З другого боку, поки сидиш, і тобі ніхто нічого зробити не може. Абсолютний захист. Саме як захист цю погань колись придумали. А потім з її допомогою магів почали викрадати. Сильних.

Правда, з драконом цей номер не пройде. Дракони бачать магію. А ще дракони терплячі. Так що вузлик за вузликом і буде дівчині сюрприз.

Буде сюрприз…

Об цю думку Аркхин дивним чином спіткнувся.

— І ось сиджу я така в тій башті, в орендованому у барона замку. Знали б ви скільки я заплатила. Добре, мої власні гроші в мене є, — продовжувала ділитися планами і сценарієм принцеса. — Сиджу. Сумно дивлюся вниз. Може навіть граю на гітарі. В мене є така, маленька, дівоча і я вмію грати, чесне слово! Ось, граю. Вся така гарна, безневинна… ой, неважливо. Сиджу. І тут він, лицар!

Завмерла і з гордістю подивилася на пана дракона.

Аркхин відповів їй поглядом. Поглядом який обіцяв багато чого. І не було серед тих обіцянок лише довгого щасливого життя.

Хоча насправді, тільки обіцяти він і міг. Тому що домовленість! Вже триста років як дракони не вбивають людей за дурість, тільки в якості самозахисту можна. А люди за це не збирають армії, щоб воювати з драконами, котрих потягнуло пожити в їх землях.

— Розумієте, це не лише моє прокляття. Воно сімейне. Старе-старе. Вам повинно бути цікаво, всі кажуть, що ви старину любите.

Дракону було нецікаво, але сказати про це він зараз не міг.

— Дуже дивне прокляття. Мабуть якась відьма прокляла, образилась на щось і, замість того, щоб як всі нормальні люди попросити компенсацію, взяла і прокляла. Відьми взагалі дуже дивні. З тих пір в нашій королівській сім’ї тільки доньки народжуються. І заміж вони можуть вийти тільки за героїв. Бо якщо не герой, довго йому королем не бути. Помре. Від нещасного випадку. В одного дурня, який не вірив і силоміць затягнув принцесу до храму, блискавка попала, прямо там, біля храму, коли виходили. Одні чоботи залишилися, уявляєте? А принцеса ціла і неушкоджена.

Аркхин нічого уявляти не хотів.

— Мені про прокляття тітка розповіла, батько все думав, що я ще маленька. А потім я у коней з рогами, кота і всіх інших ще спитала, — продовжила розповідь принцеса і стала знову ходити туди-сюди. — Погано те, що якщо за мене почнуть воювати, прокляття цих воїнів блискавкою не приголубить, бо герої. Розумієте, пане дракон? І будь-який дурень, якого не можна пускати на трон… Так що героя потрібно вибрати і допомогти йому стати героєм. А що може бути більш героїчне, ніж порятунок безневинної принцеси, ой, цнотливої, від величезного ящера? У мене вже і сукня потрібна є. І червоний віночок. І храм там в замку є, щоб одразу одружитися. Розумієте? Мій батько ось так і став королем. І він чудовий король!

Вузлик за вузликом. Вузлик за вузликом. Іще трохи.

А на печері теж мабуть прокляття. І чим далі, тим гірше буде.

***

— Так ось, у Вуларка є все, щоб стати хорошим королем. Йому ще трохи треба повчитися у батька і краще не треба. Так що, поки є можливість і я йому подобаюся, пора робити з нього героя. Замок я орендувала, вас майже вмовила, — натхненно розповідала Доляна. — Бо не може ж таке великомудре створіння дозволити, щоб в мирному королівстві почалася війна, — полестила вона дракону.

І тут він встав на ноги. Красиво так, одним рухом. Встав, подивився на Доляну як на мишу, котра знайшлася в розв’язаному мішку з зерном, а потім кудись пішов.

— Ви не дослухали! — кинулася дівчина за ним, намацуючи в кармані ще один амулет. Головне ж змусити слухати, правильно? — Я ще не розповіла головне!

Дракон рішуче зайшов в невелику кімнату зі столом, стільцем, ліжком і великою магічною лампою під стелею. Були б тут вікна, була б звичайнісінька кімната, наче не в печері.

— Ви зможете потім довго-довго жити в моєму королівстві і навіть платити оренду не треба буде. У нас печер багато. Гори є. Правда ж чудово?. Головне щоб Вуларк повірив, що рятував і врятував. Ви зможете гарно в річку зі скелі впасти? Там, з краю лісу,  є річка і скелі, і сильна течія, а далі дуже глибоке озеро. Впали, потонули, а там хто розбереться? Всі дракони на одне лице. Ящірка і ящірка. В людській подобі вас не побачать. Чудово, правда?

Дракон дістав з-під ліжка великий мішок і почав згрібати в нього все, що було на столі. Мовчки.

— Пане дракон, що ви робите? — спитала дівчина, намацавши амулет. — Ви прибираєте, чи тікати надумали?

Хлопець знову подивився на неї, як на мишу.

— Ви не можете. Де я іншого дракона знайду? Дракони велика рідкість!

Велика рідкість пирхнув і продовжив згрібати все в мішок.

— Я не хотіла цього робити, — сумно сказала дівчина і зжала в руці амулет, не виймаючи його з кармана.