Розділ 1 - Подарунок моря

Східне море Пандори заворожувало своєю красою: не забруднена світла гладь, де без особливих зусиль можна було розглянути морських мешканців, які так відрізнялися від земних. Для людини, яка фанатує вивченням незвичайної природи цієї планети, подібне було наче раєм. Зараз чоловік середніх років на своєму катері міг повністю поринути у свої дослідження і на якийсь час забути про те, що незабаром його знову змусять брати участь у ненависному йому полюванні на прекрасних морських створінь заради людської забаганки.

Ієн Гарвін - він до мозку кісток польовий дослідник, що з радістю ризикує своїм життям там, де інші боялися б навіть доторкнутися пальцем. І зараз його справжньою пристрастю стали океани та моря Пандори, знайомився з племенами, що жили на рифах, вивчав їхню культуру, хай і віддалено. Наві ставилися до нього з побоюванням, що й не дивно, а їхню довіру було складно отримати просто так. Але навіть не дивлячись на такі труднощі чоловік отримував задоволення від своїх досліджень.

Зараз він перебував на палубі свого дослідницького лабораторного судна, стояв з біноклем і спостерігав за тим, як невелика зграя скімвінгів прямувала у бік рифів після полювання. Зовні вони трохи нагадували вченому рибу меч, але тільки за рахунок своєї витягнутої мордочки та фіолетово-сірого забарвлення шкіри. Це велика та граціозна тварина, яка не легко піддається прирученню для морських Наві, але від цього скімвінги не стають менш цікавими.

Декількі з них вистрибнули з води і трохи пролетіли над спокійною гладдю, розмахуючи своїми великими плавцями і набираючи немалу швидкість. Декілька мальків спробували повторити за дорослими особами такий трюк, але не довго їм вдалося втриматися над водою. Що викликало на обличчі чоловіка легку посмішку.

Зненацька його погляд через бінокль зачепився за скелі, на які щось викинуло. Придивившись, Ієн здивувався тому, що там було тіло людини.

- І як тебе сюди тільки занесло, - здивовано мовив дослідник, прибираючи бінокль убік.

Ті, хто прибув на Пандору, вважали за краще не відходити далеко від своїх баз чи лабораторій, а якщо й доводилося кудись далеко виїжджати, як йому на приклад, то вони завжди про це попереджали керівництво і ті ставили їм термін появи на базі, а також могли змусити тримати із ними зв'язок через рації. Але Ієн не міг пригадати, щоб ходили чутки про те, що хтось у них зник.

Чоловік із палуби зайшов на місток, де зняв свою маску і став за штурвал. Його катер обережно наблизився до рифу настільки близько, щоб не пошкодити його боки. А потім, знову одягнувши маску і надівши на бік невеликий кисневий балон, чоловік вийшов із приміщення і підійшовши до борту, подивився на тіло. Це виявилася молода на вигляд дівчина, не старше двадцяти трьох років. На ній був зовсім звичайний одяг: джинсові шорти та темно-рожева футболка. Але найпримітніше для дослідника було те, що тіло лежало без кисневої маски, і ніде близько та не плавала, як і кисневий балон.

Ієну було важко уявити, як ця дівчина могла тут опинитися, але кидати труп у відкритому морі було блюзнірством. Тому, доклавши невеликих зусиль, чоловік переліз зі свого катера на риф і, підійшовши до тіла, почав обв'язувати його торс мотузкою, щоб перетягнути. Для цього Гарвіну довелося покласти руку під груди дівчини і трохи підняти її, і яке було його здивування, коли він відчув, що її грудна клітка рухається, ніби вона дихала.

Чоловік завмер, здається, навіть затримав подих, щоб зрозуміти, чи правда та дихає, чи йому просто здається. Адже труп ще якийсь час може випускати залишки повітря, але це був не той випадок. Ієн перевернув дівчину на бік і приклав свою руку до її носа та губ. Його очі округлилися від подиву, адже він відчував на своїх пальцях її тепле дихання. Обсмикнувши руку, той схопився за голову, не розуміючи, як таке можливо. Адже для людей повітря Пандори було смертельним, і ось перед ним, як виявилося, живий екземпляр, який руйнує одне з важливих правил виживання на цій планеті.

Гарвін спробував швидко взяти себе до рук. Адже не можна було надовго залишатися на відкритому просторі – вони легко могли стати здобиччю. Цього разу чоловік взяв дівчину на руки і важко, але все ж таки переніс на борт свого катера. Заніс її до трюму, яка служила лабораторією та спальнею одночасно, поклав на своє ліжко. Він не роздягав дівчину, побоявся, що вона може не правильно його зрозуміти. Лише обтер ноги та руки рушником, після чого вкрив ковдрою і просто вирішив чекати коли та прийде до тями. Адже раз вона дихала, тобто води в легенях не було, та й видимих якихось пошкоджень він теж не знайшов.

- Ось це справді несподіваний подарунок з моря, - мовив не голосно той потираючи свою потилицю.

Він сів на стілець, який стояв недалеко від ліжка і почав чекати.

***************

Дівчина прийшла до тями наступного дня. І на щастя, коли вона розплющила блакитні очі, в кімнаті нікого, крім неї, не було. Голова страшенно боліла, а перед очима стрибали різнобарвні зайчики. Вона спробувала прийняти сидяче положення, але голова здавалася настільки важкою, що дівчина відразу ж впустила її назад на м'яку подушку. Спогади несподіваною хвилею накрили дівчину, змушуючи згадати не найприємніші останні моменти перед непритомністю:

Вона була за кермом червоного форда і їхала нічною трасою у бік будинку. Яскраві ліхтарі освітлювали дорого разом з її фарами, але це не дуже допомагало розглянути те, що відбувалося попереду, адже сильна злива дуже заважала огляду. Тому дівчина намагалася не їхати швидко, адже переживала, що якщо потрібно буде заходити в поворот, то машину на слизькій дорозі може занести.