Епілог: Мерці запрошені

Минув рік після кетчупової революції, і місто Капустівка вже звикло до того, що життя з Панчохою ніколи не буде буденним. Але кіт, задоволений власним успіхом, вирішив, що настав час організувати справжнє свято… для всіх, навіть для тих, хто «не серед живих».
— Сьогодні ми влаштовуємо вечірку, котику! — хихікнула пляшечка кетчупу, підстрибуючи на похмурий надгробок. — Мерці запрошені!
Панчоха розправив вуса, які світалися від хвилювання, і промуркотів:
— Нехай буде сміх і танці… і трохи хаосу.
Цвинтар наповнився дивними світлами: ліхтарики, які Панчоха зачепив своїми вусами, підсвічували надгробки різними кольорами. З могил з’явилися мерці — не страшні, а веселенькі, усміхнені, готові танцювати і веселитися. Деякі принесли свої інструменти, і відразу почався дивний оркестр: скелети на скрипках, привиди на бонгах і один старий череп, що співав джазові імпровізації.
Панчоха став діджеєм: він хитав вусами в ритм, а кетчупна пляшечка розбризкувала краплі, що створювали ефект справжньої диско-хаотичної атмосфери.
— Це чудово! — реготав він, коли один мерць випадково перевернув ліхтарик і він почав крутитися по траві, створюючи сцену справжнього цирку. — Ідеальний баланс веселощів і хаосу.
Місцеві жителі, спочатку налякані, невдовзі зрозуміли, що це весело. Діти танцювали разом із мерцями, бабусі сміялися, а сусіди настільки захопилися дійством, що забули про власне обурення.
Навіть старий пан Гнат, який колись протестував проти кетчупу на могилах, пішов повільною ходою і пробурмотів:
— Мабуть, я занадто серйозно ставився до життя…
Врешті-решт Панчоха ліг на свій улюблений мішок тирси, задоволено потягнувся, а кетчуп сіла поруч. Вони обоє дивилися, як танцюють мерці, і зрозуміли: хаос і сміх — це найкращий спосіб зробити світ трохи кращим… або хоча б трохи веселіше абсурдним.
— І знаєш що, котику? — прошепотіла пляшечка кетчупу. — Це тільки початок. Наступна вечірка буде ще шаленіша.
Панчоха м’якенько муркнув і закрив очі, відчуваючи, що легенда його і кетчупу триватиме вічно — у серцях мешканців, на могилах, серед мерців і у кожній краплі кетчупу, що випадково розбризкується у світі.
І так закінчилася ця історія… але не завершилася пригода. Бо там, де є Панчоха і кетчуп, хаос, сміх і трохи червоного мистецтва завжди поруч.