Глава 3

Італійська їжа припала до смаку усім присутнім, або ж ніхто не став скаржився. Знайшовши на кухні виноградний сік я повністю змирилась зі світом навколо себе. Меган викинула одноразові контейнери від пасти, та всього іншого в смітник, після чого ми перемістились в зону відпочинку, ближче до великого телевізора.

Інколи я просто не можу повірити, що на вулиці дві тисячі десятий рік, технології цього світу значно випереджають мій рідний. Ніяких літаючих авто за вікном, на жаль, але майже кожен можу придбати собі більш менш звичний мені смартфон із сенсорним дисплеєм. Хоча це й не дивно, з такими технічними гігантами як корпорації Брюса Вейна та Лекса Лютора, що існують тут.

- Що на рахунок командної роботи? - запитала я, допивши свій сік.

- В сенсі?

- Ну, ви знаєте коли з'явиться решта команди? Коли нас будуть тренувати? Як швидко нас, точніше вас, пошлють на місії? Такого роду речі.

- Аквалед написав, що буде зайнятий кілька днів, якоюсь справою зі своїм королем, - не впевненно відповіла Меган. - Про решту я нічого не знаю, як і про тренування.

- Значить на данний момент ми самі по собі? Що ж, якщо так в мене є прохання до вас, народ.

- Про що ти? - коротко запитав Супербой.

- Бетмен оголосив мене командним медиком, і це та робота на якій я буду зосереджена в основному. Частково я вже пояснювала як працюють мої сили, але тут є один нюанс. Щоб мати можливість лікувати когось я маю знати їх загальну біологію. Це просто зменшує час який мені потрібен для ефективної роботи. Проблема в тому, що зараз я добре знайома тільки з людською біологією. Лікувати марсіан чи криптонців мені ніколи не доводилось.

- Привіт, Меган! - викрикнула зеленошкіра дівчина. - Я зрозуміла! Ти хочеш доторкнутись до нас, як це було вчора?

- Доторкнутись? - звів брову хлопець.

- Так я можу вивчати чужу біологію. Ми з Меган, ненароком вчора уже розпочали цей процес, але так і не встигли закінчити. Якщо ви не зайняті, і не проти, то зараз чудова можливість розв'язати це питання.

- Звісно! Я за!

- Добре.

- Тоді Меган, ти перша.

- Що мені робити?

- Просто дай мені свою руку.

Дівчина ледь помітно почервоніла, що малу чарівний вигляд на зеленій шкірі, але протягнула мені свою долоню. Цього разу я не стала стримуватись і одразу взялася за вивчення марсіанського тіла. Знадобилось трохи часу, але я не поспішала, і ретельно запам'ятовувала все, що вдалось з'ясувати. Моя пам'ять не ідеальна, в цьому відношенні я звичайна людина, але ті речі які пов'язані з біологією я забути не можу. Дані вносяться на мій твердий диск і залишаються там навічно.

Маю відмітити, що тіло марсіанина це справжня перлина. Воно здатне на таку кількість неймовірних речей, що в мене в голові паморочиться. Найзнаменитіше це легендарна марсіанська здатність змінювати форму тіла. Вони природні, та майже ідеальні метаморфи. Наші сусіди по Сонячній системі здатні перевтілюватись на будь-яку іншу людину ідеально її копіюючи. Вони можуть приймати облік тварин, відрощувати руки, крила, та будь-які інші додаткові органи!

Особисто для мене було дуже цікаво розбиратись в тому як марсіани можуть гратись із щільністю власного тіла. Я навіть спеціально попрохала Меган змінити декілька форм, аби спостерігати за цим у реальному часі. Так от, цей трюк дозволяє їй перетворюватись на повнорозмірних великих звірів як то ведмедів, або коней, при тому, що початкової маси її людської форми на це явно недостатньо. Так само вона досить легко може приймати менші форми, ущільнюючи своє тіло.

Дівчина зізналась, що особливо вправні марсіани розвивають цю здатність настільки, що зміщуючи щільність тіла можуть фактично проходити через тверді об'єкти, або ж ставати такими твердими, що кулі їх не беруть. Проте вона, ще далека від чогось такого.

Її здатність маніпулювати своєю формою також дає Міс Марсі можливість самостійно загоюватись трохи швидше ніж це доступно людям. Окрім того, вона може маніпулювати своєю шкірою так аби гратись із сонячним світлом, і ставати майже повністю невидимою.

Її псіонічні сили - це окрема тема для обговорення. Я могла розрізняти окремі мозкові утворення які давали їй можливість телепатії та телекінезу, але зрозуміти їх було напрочуд важко. Витративши на це годину часу, я була впевнена, що зможу повторити ці структури, але навіть так, людина якій я можу їх виростити, все ще буде мусити тренувати психокінез, щоб розкрити його повний потенціал.

Загалом сили Меган це наче якесь химерне віддзеркалення моїх власних. Ми обоє можемо маніпулювати біологією, але вона обмежена власною, а я чужою. Вона не може впливати на інших, я ж не можу втручатись в свою власну біологію.

Насправді це одне із моїх самих сильних обмежень. Якби я могла змінювати власне тіло, то просто перетворила б себе на криптонку і не знала горя! А так, доведеться ризикувати собою, вступаючи в сутички зі злочинцями, якщо не хочу мати проблем з джерелом власних сил.

Хоча…

Ой… ой-ой, а якщо…

- Меган, - міцніше стиснувши руку дівчини я підсунулась ближче до неї. - Твій одяг, я можу відчувати його, він… він живий так?

- Так. Ми називаємо його біо-одягом, або біо-костюмами. Вони здатні змінювати свою форму разом зі своїми власниками. А чому ти запитуєш?

Зізнаюсь чесно, я поняття не маю навіщо раса природних біо-морфів, виробила потребу носити одяг, навіть якщо він ідеально їм пасує, але це мій шанс. Один на мільйон, так би мовити!

- Розкажи мені! Розкажи усе, що знаєш!

Поки дівчина збентежено розповідала мені про свій одяг, я продовжувала стискати її руку, і вивчати його більш детально. По суті ця штука - ніщо інше як симбіотичний організм. Знову ж таки в мене є тільки примарні припущення навіщо марсіани взагалі створили щось подібне. Але справа в тому, що біо-одяг дійсно міг відтворювати все, що марсіани робили зі своїм тілом. Міняти форму, щільність, і все таке інше. Вони з'єднувались з тілом господаря, і отримували від нього поживні речовини для свого функціонування.