Глава 2.

Поки дорослі закінчували з ремонтом та облаштуванням печери, наша новостворена команда вирішила познайомитись трішки краще. Ми зібрались у місцевій бібліотеці, яку вже встигли відремонтувати і зав'язали бесіду. Робін, Кід Флеш та Аквалед знали один одного уже деякий час, зрідка перетинались на тих чи інших місіях їх наставників.

Аквалед, як самий зрілий із трійки, вирішив розповісти нам всім як саме вони опинились тут і зараз. Під доповнення своїх товаришів він переповів решті з нас сюжет перших серій мультсеріалу. Хоч я і знала все це в загальних деталях, та дрібниці встигли забутись тому я теж слухала з цікавістю.

Почалось все з того що їм трьом, а ще Спіді - протеже Зеленої Стріли, набридло те що дорослі члени Ліги не пускають їх на загальні збори, не довіряють якихось таємниць, і взагалі всіляко оберігають. Коротше кажучи хлопці взбісились як і мають робити всі підлітки. Спіді взагалі спалив мости і пішов у сольне плавання. Решта не хотіла діяти так категорично, проте і терпіти принизливе ставлення дорослих теж вже сил не було. Тому Робін взломав компютерну систему Ліги, дізнався що в приватній лабораторії “Кадмус”, твориться якесь лайно, і запросив колег відвідати цю організацію.

Вони проникли в середину, і знайшли на нижчих рівнях не багато ні мало цілу нову расу штучно виведених істот з телепатичними талантами. Геноморфи так їх назвали вчені. Але навіть це ще квіточки. Забравшись на самі нижчі поверхи Кадмусу, герої знайшли капсулу з клоном Супермена, ага, тим самим Супербоєм. Брюнет хмурився коли решта хлопців розповідала нам як вони намагались врятувати його, а він спершу напав на них, із-за телепатичного контролю.

Загалом, після низки боїв, крапельки удачі, та допомоги хорошого геноморфа, хлопцям вдалось піднятись на наземні поверхи лабораторії. А там їх уже чекав фінальний босс, так би мовити. Головний вчений, що завідував всім комплексом, явно дуже не хотів відпускати юних героїв і наражатись на інтерес Ліги, тому прийняв якусь експериментальну формулу суперсолдата, та перетворився на надсильного монстра. Тільки за допомогою спільної праці їм вдалось перемогти гада. Правда верхні поверхи Кадмусу фактично перестали існувати, але то дрібниці.

Звісно під кінець до місця події підтягнулась ледь не вся Ліга. Наставники намагались морально задавити своїх протеже, але ті не піддались і висунули ультиматум. Мовляв, або давайте нам дорослу, серйозну роботу, або ми підемо у слід за Спіді. Бетмен і Ко подумали декілька днів, і вирішили задовольнити потреби молоді.

- Ось, якось так все і було, - закінчив Аквалед.

- Так, крута пригода в результаті якої ми отримали нового друга! - енергійно промовив найшвидший хлопець в кімнаті. - А що на ваш рахунок, як ви опинились в команді?

Ми з Міс Марсі переглянулись і я кивнула їй, віддаючи можливість першій розповісти свою історію.

- Насправді нічого такого. До недавнього часу я жила на Марсі, і мені дуже подобалось Земне телебачення.

- Почекай, на Марсі наше ТВ? - здивовано запитав Робін, чухаючи голову.

-Звісно! Дядько Д’жонн, зробив передатчик, який транслював ваші медіа прямо на Марс. Деякі канали користувались неабияким попитом. Цей вчинок дуже сильно вплинув на нашу культуру! Мені особливо подобається шоу під назвою “Привіт Меган!”, жаль що воно закрилось! Кхм, так от. Я дивилась багато Земних передач, і одного разу вирішила навідати дядька, прилетівши сюди.

- Ого, це круто!

- Так, але, - дівчина трішки опустила плечі. - Виявилось що дядько доволі зайнятий своєю роботою, як звичайною, так і героїчною, тому він не міг приділяти мені стільки часу, скільки хотілось би. Тому, коли стало відомо про ініціативу створити команду молодих героїв, він запропонував мені приєднатись. Мовляв, мені потрібно спілкуватись з людьми свого ментального віку.

- Ментального? - запитав Кід Флеш.

- Ну так, біологічно мені сорок вісім.

- Ого! Ти точно виглядаєш молодше!

- Марсіани живуть довше людей, і термін дорослішання у нас довший.

Дискусія на деякий час звернула в сторону, коли ми намагались перерахувати Марсіанський він на Земний лад. Заява дівчини мене не сильно здивувала, хоча я і не встигла повністю вивчити її біологію, але частина про довге життя була для мене очевидною.

- Гаразд, а як щодо тебе, Панацея? - запитав Робін.

- Моя історія також доволі проста, - усміхаюсь. - Десь близько місяця тому, якимось незрозумілим чином, я перемістилась зі свого рідного у ваш всесвіт.

- Ага, - кивнув Кід Флеш. - Почекай, що?!

- Кажу ж, не знаю як саме. Можливо якась просторова аномалія, чи втручання якоїсь могутньої сутності, але я тут.

- Стій-стій! - замахав руками Робін. - Ти не вигадуєш?

- Чому б це? - знизую плечима. - Давайте народ, не робіть такі лиця, ви живете у світі, де є прибульці з суперсилами, магія, супертехнології й Чудо-жінка яку буквально зліпили із глини, подорожі між різними вимірами - це дрібниці.

- Погоджуюсь з усім крім магії, - киває Кід Флеш.

- Гаразд, - повільно говорить Аквалед. - Що було далі?

- Ну, в мене фактично нічого не було окрім костюма, гаманця з доларами із паралельних Штатів. Я не хотіла аби мене звинувачували у підробці купюр чи щось таке, тому вирішила зв'язатись з героями. Мені пощастило, що я опинилась в Метрополісі. Було не важко привернути увагу Супермена, коли я почала зцілювати людей на вулиці. Ми поговорили й він запропонував мені допомогу від імені Ліги. Вони дали мені житло, гроші на перший час, та, фактично роботу. Ну, насправді я все ще прохожу тестування власних сил, але воно на фінальній стадії. Вчені із СТАР Лабс намагались зрозуміти як у мене це виходить і чи мій метод безпечний для людей. З першим нічого конкретного не вийшло, з останнім мені дали зелене світло. Декілька днів тому мені дали документи почесного лікаря, що дозволяють практику. Надіюсь скоро я зможу працювати в лікарні.

Я помітила що Супербой дивився на мене якимись ревнивим поглядом. Хм, чого б це? Ах, можливо через те що в нього був якийсь конфлікт на початку відносин з Суперменом? Не пам'ятаю точно в чому причина, потрібно буде з'ясувати.