Глава 23

«Погані звістки біжать, а гарні плетуться кульгаючи»

Відьма Матильда відплювалась від води, яку їй, напевно, із задоволенням, вилила на голову Лукерія.

-А щоб у тебе пуп вилисів… - прошипіла вона крізь зуби, - кепська баба!

-Стара кадошка! – не залишилась у боргу охоронниця, - сама води просила!

-Лукеріє… - ховаючи посмішку та удаючи сувору господиню, сказала Степанія, - як можна, це ж не гостинно…

-Рушничка? – дбайливо запропонувала охоронниця.

-А щоб тебе муха вбрикнула! – лаялась гостя, витираючи обличчя.

-А тебе качка копнула! – відповіла Лукерія.

-А щоб у тебе срака по шву розійшлася!

-А щоб ти дристала та й дристала…

-Гей-гей! Може досить?! - вирішила втрутитись Степанія, відчуваючи, що ще трохи і вона дізнається багато нового, - Лукеріє, все! Матильдо, вибачте!

На кухні деякий час лунало кряхтіння відьми і тихий сміх охоронників.

-Лукеріє, подай будь ласка води… у графині! – звеліла хазяйка, - Та давайте продовжимо. Ми говорили про те, що я якимось чином розбудила Лукерію і вам, раптом,  стало зле. У чому справа?

Матильда спочатку випила склянку води, подихала. Поправила залишки зачіски і, нарешті, пробелькотіла:

-Що робиться…

-Все у нас як слід! – не погодилась Лукерія.

-Що ж це коїться…

-Матильдо, досить вже бліднути і голосити! Вам це зовсім не личить, давайте краще жартуйте, та посміюйтесь! А то в мене дурні передчуття! - сказала Степанія і сама води зажадала.

-Ти думаєш, так все просто? Прийшла до будинку Свирянки і з порога Дар отримала? - поцятковане зморшками обличчя відьми було, як ніколи серйозним, - спершу навчання пройти треба, потім, обряд здійснити! А будинок, якщо заснув, розбудити ще треба зуміти!

-Так зуміла ж! В чому проблема?

-Хто надоумив тебе кров'ю поділитися?

-Та я взагалі не пам'ятаю, щоб кров'ю ділилася. Лукеріє, це коли мене книга вколола?

-Письмовник, а не книга! Ні, не тоді! Пригадай, щойно з міста прибула з саквояжиком, руку закривавлену на одвірок поклала та в голос заревіла.

-А! Точно, я об кущ порізалася! Випадково! Зрозуміло? Випадково! - заявила Стьопка.

-Ось тобі і випадково… А ти Лукеріє ніби і не здивована, що нова господиня з неба впала?

-А мені що? Степаню я змалку знаю, мені документів не треба! Дар є? Є! Решта – дрібниці! - відповіла охоронниця, - з часом всьому навчиться! Ось, мітку заробила! Будиночок прийняв! Так от, відкулупися ти від нас, невгамовна!

-Так вона ж необізнана! - вигукнула відьма.

-Я тобі кажу - навчиться!

-Коли навчиться? Наречених до межі довела! Ще трохи і горлянки один одному порвуть, що тоді буде?

-Ми у Письмовника запитували, що робити... - почала Лукерія, але Матильда перебила:

-Ти їй Письмовник дала раніше часу?!

-Дала!

-До весілля? Лукеріє, та тебе спалити треба разом із домом цим, окаянним! - відьма схопилася з місця і забігала по кухні.

-Відставити паніку! - ляснула кулаком по столу Свирянка, - Матильдо, сядьте і розкажіть нормально. Чи може вам горілки налити? На вас обличчя немає!

-Звісно, немає, бо змилося… - прошепотіла Лукерія і хихикнула.

-Ти знаєш, чому Письмовник не можна віддавати Свирянці до весілля? - Матильда сіла зі Стьопкою поруч, кістлявою рукою вчепилася їй у плече.

-Е-е-е…

-А що відбувається після вінчання в першу шлюбну ніч?

-Ну… деяке уявлення маю, - посміхнулася хазяйка дому.

-Баранки гну! Після вінчання, у момент першої близькості, наречена з обранцем зливаються в одне! Це таїнство не лише тіл, а й сил! Чоловік пізнає дружину, дружина – чоловіка і це я не секс маю на увазі! Та «запечатують» одне одного! Все, з того моменту сила назовні не піде! Лише тоді можна переймати знання пращурів-Свирянок! Не можна, щоб таємниці, віками зібрані, дісталися ще комусь! Ти полізла у Письмовник і тепер твій обранець першої ночі дізнається про все, що ти знаєш!

-Та я нічого такого не дізналася ще... - розгубилася Стьопка, а Лукерія взагалі замовкла.

-От і не лізь у нього більше! Комусь чужому дістатися може!

-Але зачекайте, - Степанія відсіла від відьми подалі, - Лукерія казала, що мої наречені, всі як один, люди чудові. Навіть якщо вони чогось там дізнаються, це в сім'ї і залишиться.

-Вірно ти сказала, "люди"... А якщо - не люди? – під свердлим поглядом Матильди було незатишно.