Глава 26

«Кому весілля, а кому божевілля»

Дні, які залишилися до весілля промчали за висловом: «затишшя перед бурею». Відчувала ту бурю Стьопка, але списувала на ситуацію та нерви. Та й скільки можна серце рвати? Спокійно – і добре, дожити б до завтра!

Ната-наголос-на-другу-а прижилася між домочадців так, ніби завжди з ними і жила. Навіть зі скандальною Лукерією в чвари не встрявала, віджартовуючись анекдотиками, якщо що. Обжилася на кухні, від особистої опочивальні відмовившись. "Ближче до харчів, - сказала Ната, - завжди щасливіше живеться". Після Різдва доставили величезний акваріум - обіцяний сюрприз від Стьопки. Радості було – повне корито! Довго русалка підбирала йому місце, все сумніваючись з якого кута кухні огляд краще.

Охоронці поводилися зразково, Лукерія з Єгоричем уклали перемир'я, якщо й сперечалися, то так, пошепки і не на повну сварко-силу.

Вєста з Біляною відразу після свят кинулися на пошуки роботи в місті, їхали з дому рано, поверталися пізно. Стьопка підозрювала, що вони просто не хочуть очі господині мозолити, але тему цю не порушувала. Гнати не гнала, але й упроси водити не збиралася.

Наречені заходили часто, але ненадовго.

Антон готувався відправити Зою з Романом до моря, та й по роботі його засмикали, новий будівельний проект вимагав уваги.

Микита був зайнятий проблемами села.

Славік поїхав до столиці, обіцявши повернутись перед весіллям.

Гор шукав матір, та все безуспішно.

Мітя будував новий будинок, до Стьопи заходив щодня, але майже нічого не говорив: посидить на стільці, покрутить у руках чашку з кавою та йде.

Пєтя заходив, мабуть, частіше за інших.

А Апгрейд завжди при Стьопці знаходився. Так само проводжав уранці до Полянки, а ночами засинав у ногах.

Полянка радувала більше за інших. Не інакше як через вологість повітря і цілющу воду, квіточки пішли в зріст, немов їх хто дріжджами підливав. Амаранти вимахали по пояс, клематіс заплів старе деревце і навіть викинув бутони, готуючись до цвітіння, петунії різнокольоровими кулями рясніли тут і там, а вогняні настурції «покинули» межі розбитої Стьопкою клумби і завоювали частину стежки. Як тут не радіти?

Свирянка з любов'ю гладила стебла та пелюстки «вихованців» і дякувала Полянці за допомогу.

Були й весільні підготовки, куди без них. Та тільки Степанія в них участі не брала. Лише разок з'їздила з Антоном до салону, вибрати сукню і те, без особливої ​​радості. Яка радість, коли від свята, що наближається, вже нічого хорошого не чекаєш, окрім як порятунку від невідомості і нескінченних мук? Але традиції треба було витримати хоча б заради наречених, а ще, як стверджувала Лукерія, щоб задобрити богів. Щоб їм було порожньо, богам цим!

І ось день «Х» настав!

Вранці, ледве прокинувшись, Свирянка тривожно пошукала у глибині себе відповідь, кого вона вибирає серцем? Пам'ятається, бабуся Явдошка стверджувала, що останнім днем ​​усе стане на свої місця і серце підкаже вірний вибір. І Стьопка дуже сподівалася на це диво, а все ж таки, а раптом? Але, ні, як і раніше, хотілося залишити для себе всіх!

-Не буду я більше про це думати! - сказала голосно, дивлячись у свої різнокольорові очі у відбитку старого дзеркала, - Будь, як буде!

Легко сказати та нелегко зробити! Тривожні думки з голови віником не виметеш…

Спустилася тихенько, намагаючись нікого не розбудити, та остовпіла на останній сходинці.

-Ой, Стьопо... а ми до тебе, - вигукнула Біляна, тягнучи перед собою тацю з улюбленою Стьопчиною чашкою кави і тарілкою оладок.

-Вже не спиш? – Вєста визирнула з-за плеча сестри.

-Та ось, не спиться, а ви чого це?

-Так говоримо ж – до тебе!

-Давно пора вставати! - Біляна розгорнулася і пішла у бік кухні, - Ходімо, у нас уже все готово!

-У вас? Готово? – перепитала Свирянка, поки не дуже розуміючи про що мова.

-А ти думала? - підморгнула Вєста, - Подружки нареченої ми, чи як? Марафет наведемо!

Не знайшовши відповіді, Стьопка побрела слідом. Ну подумаєш, захотіли дівчата бути подружками нареченими, їй не шкода.

-Значить, так! - скомандувала Вєста, ледь наречена допила каву, - Часу мало, роботи багато! Швидко в душ і приступаємо!

-Дівчата, мені всього-то, сукню надіти, та губки підфарбувати! - спробувала відмахнутися Степанія.

-Здрастуйте, вам! – Вєста почала перераховувати майбутні процедури та загинати пальці, - Манікюр, педикюр, макіяж, укладка…

-Та я не збиралася...

-Відставити нудьгу! - з акваріума висунулась заспана фізіономія русалки, - Наша наречена буде найкрасивіша!

-Істину говориш! - вставила до цього моменту мовчазна Лукерія, - Шуруй до лазні! Єгоричу, все готове?