Глава 18

Любі читачки, хочу попередити, наступні 2-3 глави будуть сумні. Тримайтеся!

«Ні стида, ні сорому, ані в яку сторону»

На світанку, на рідній Полянці, Свирянка здійснила звичний ритуал з пробіжкою і купанням, і лише тоді, закутавшись у величезний рушник, закликала до богині в останній, третій раз.

-Чого журишся, Свирянко? - богиня з'явилася відразу, присіла на берег, косу довгу у воду опустивши, та на Стьопку з цікавістю поглянула.

-Та ось, питання різні хвилюють, - зітхнула Степанія, - сумніви...

-Скажи, може порадою поможу…

-Ох, з чого почати. А питати можна ставити лише про весілля, чи взагалі про все?

-Не на кожне запитання мені відповідь відома, все більше по любові та по відносинам я. Однак, якщо зможу, відповім. Почни з того, що найбільше турбує.

-Найбільше... Добре. А скажи мені, будь ласка, чи може бути, ну чисто теоретично, у Свирянки більше наречених, ніж сім? — Стьопка нервово м'яла кут рушника, страшенно боячись сьогоднішніх відповідей. Часом, краще залишатися в невіданні. Та хіба цю розкіш Стьопка могла собі дозволити?

-Так, - усміхнулася богиня, - Свирянка, вона ж, всесвітня діва. Не збрешу, якщо скажу, що багатьом чоловікам підійде.

-Тобто, як? - засмутилася Степанія, - Що означає «підійде»? Адже, жінка не чобіт!

-А люди один одному, як нога та чобіт підходити і повинні. Правильне в тебе порівняння, - тепер Леля посміхалася ще ширше, - щоби не терло, та не давило. Чоловік нога, а дружина – чобіт.

-Тоді що ж, по-вашому, Свирянка, це чобіт розміру "free"?! – обурено вигукнула жінка, майже образившись.

-Не зовсім зрозуміла слово дивне, - так само спокійно відповіла богиня, - але думаю, ти правильно сказала. Чобіт, який підійде, вже пробач за порівняння, на багато ніг.

-Нічого собі! А критерій який? Кому не підійде?

-Поганим, безчесним, підлим, злим, негідникам... всім тим, від кого народжувати майбутніх Свирянкок не слід.

-Хм... закодованість від поганого генофонду? - ця думка Степі більше сподобалася, - Типу імунітету проти покидьків, алкашів і жмотів?

У відповідь Леля тільки головою покивала. А Степанія примовкла, задумавшись, що, мабуть, цінну якість прищепили боги Свирянкам, за умовчанням відсіваючи недостойні партії. А що, добре ж? Усім би жінкам таке! А потім схаменулась, що питань ще повно і знову почала розпитувати.

-Гаразд. Якщо я така «універсальна», то виходить, потенційних наречених може бути багато?

-Досить багато, - кивнула Леля, - але від того, що ти остання, а тому найсильніша, адже вся сила в одній тобі зібрана, то й наречені можуть бути лише найсильніші, найвпливовіші. Не думаю, що таких у цьому світі прямо темрява.

-У цьому... а у... «тому» світі?

-У «тому», кажеш? Так, а в тому світі живих немає, - цього разу Леля усмішку стримала, пильно на Стьопу подивившись, - хіба, тільки за владику заміж. Але хто за нього добровільно піде?

-Угу-угу! Типу за цих я прямо, жах як хотіла! - фиркнула Стьопка, та тільки розвивати тему нав'язаного шлюбу не стала. У всіх своя правда. Однак, сказала "хотіла", а не "хочу". Вже собі для чого брехати, зараз вона якраз хотіла. Що й лякало… Та не про те мова.

- А на ворожінні ти розумієшся? Я ось погадала на свою голову... та так, що не зрозумій куди потрапила, - і розповіла Степа про свою пригоду.

-Дивно дивне, трапилося з тобою, - Леля стурбувалася, на ноги піднялася, очі долонею прикривши, - видно, по-справжньому величезна сила твоя, якщо дружиною владики Наві могла б стати.

-Прямо не сумую ось ніскільки, що не стала!

-Згодна з тобою! Живим місце серед живих! Однак, що дивно - не ходять просто так люди до Наві! Мало у яких богів такі вміння є!

-Так я не ходила, це все ворожіння!

-Ходила, якщо тебе охоронці втратили! Під час гадання люди не зникають зі свого світу! Ні у якого гадання сил таких нема! Значить, це твої власні вміння!

-Ярена Морена! - Стьопка теж підскочила, - Як, вміння? Ще й це на мою голову?

-Я не знаю, Степаніє, просто міркую. Цікава історія з тобою сталася. З богинь тільки Ягиня  й могла до Наві ходити.

-Ягиня? Це не та, яка ворота у світ мертвих відчиняла? Мені Гор розповідав.

-Вона сама. А хочеш, повідаю про неї те, чого не відомо людям? - Стьопка кивнула, адже не відмовлятися від запропонованого, - Кохання у неї велике було, з самим Велесом, - Леля вдалину подивилася, косу поправила і почала розповідати довгу байку.

-Ягиня красу мала рідкісну, не встояв сам Велес перед нею, та й вона перед ним… Полюбилися вони. Як зустрілися очима, зрозуміли відразу - створені один для одного! Не роздумуючи стали чоловіком та дружиною! Та тільки матері Велеса невістка не сподобалась… Не пам'ятаю вже з якоїсь причини, дрібниця думаю яка, адже Ягиня пригожа була не тільки тілом, а й душею. Добра, щедра, відверта. Але не прийшлась і все тут. От і зжила її зі світу мати Велесова.