Пані Язикатої Хати 4

Глава 10

«Живіть дружно, як брати, а у справах, як чужі»

-Щодо обряду, - Лапа підвівся на ноги і пішов у бік виходу, - через годину зустрічаємося на цьому самому місці. Кожен нехай принесе по пляшці червоного вина. А, ще, у душ сходіть, чи у ванні поваляйтесь, у чистому тілі – чистих дух!

-А ти куди зібрався? – крикнув другові Славік.

-Змотаюся за атрибутикою. Степанії повідомили, що вас не буде? Вона не кинеться шукати?

-Багато ти про Степанію дбаєш, - пробурчав Гор.

-Не хочу, щоб вона наплювала на безпеку, кинувшись вас розшукувати, - відповів Білий Вовк.

-Вона в курсі, що нас сьогодні не буде, - відповів Антон, - добре, за годину на цьому місці. Нам треба щось знати про обряд?

-Нічого, - знизав плечима Лапа, - я багато разів його проводив у зграї. Не вірите, Тихий підтвердить.

-Так-так, точно, - погодився Славік, - точно. Я, правда, не був присутній жодного разу, але наші розповідали.

-Нам він нічим не загрожує? Якісь наслідки є від обряду? – поцікавився Петро.

-І постривай ти йти, нічого не розповівши, у нас же сили у всіх різні, чи можна їх змішувати? – підключився Мітя.

-Що ж ви про обряд нічого не довідалися, а вирішили побратися? - Лапа завмер у дверях, - що, зовсім не розумієтеся?

-Загалом, - зам'явся Петро, - поверхово.

-Негативних наслідків немає. Сили не втратите, навпаки, вони зростуть. А в перші години після ритуалу сплеск сил, взагалі, максимальний, тому одразу після нього раджу йти до хапунів.

-А термін дії? – підвівся лісник.

-Жартуєш? До смерті! - здивувався Лапа.

-Хм, а до весілля тільки не можна?

-Ритуал братання, він назавжди, - здається Лапа став виходити з себе, - ви хоч уявляєте наскільки все серйозно? Ви зв'яжетесь кровними узами! Тож, якщо передумали, скажіть відразу! Назад шляху не буде!

-Спокійно, друже! - В'ячеслав стиснув плече товариша, - не заводься! Ми готові! Так, мужики? – дільничний глянув на всіх вичікуючим поглядом, - Ми Штефі обіцяли…

Миттєвої згоди не сталося. Кожен із присутніх замислився міцно, та кожен про своє. Чи жарт, із суперниками брататися? У голові виникли сотні питань, які до цього не турбували.

-Гей, друзі-товариші, та ви, подивлюся, зовсім не готові! Так не піде! - Лапа ступив назад, - У цій справі сумніви виключені! Ви або повністю впевнені, або пішло все нафіг!

-Та, загалом, ні! - несподівано на ноги піднявся Гор. - Чого б у нас у минулому не трапилося, в вас я певен. Найголовніше, що підлянки один одному робити не станемо. Ну, а кого Стєша вибере – не нам вирішувати! Я - за ритуал! Брататись, так брататись! Ви як?

Один за одним всі кивнули.

-Окей, якщо домовилися, - Лапа знову ступив у бік виходу, - за годину зустрічаємося! А, чорт, забув! - він розвернувся, - Кожен із вас має приготувати подарунок «брату». Зазвичай, братаються двоє і один одному дарують охоронні амулети. Але вас шестеро, тому надто багато оберегів буде надмірністю, достатньо одного подарунка для того, хто в колі стане ліворуч.

-Стій, а який подарунок? – крикнув Антон.

-Будь-який амулет, або оберіг. Добре б свій особистий. Так все, мені ще до міста по речі їхати, - відповів Лапа і покинув кабінет.

«Без терпіння немає вмінння»

-З хлопчиками вдало склалося, - розповідала Степанія Лукерії, - вони сьогодні прямо дружно відпросилися. А Апґрейд де? Тільки не кажіть, що теж пішов?

-Та ні, на ґанку ведмедяка твій, охороняє!

-Ой, а чого він серед білого дня на вулицю вийшов, сусіди ж побачать!

-Забула? Не баче простий люд, що за тином твориться, - відповіла охоронниця, - а якщо хтось хвіртку відчинить, він встигне сховатися.

-Та я і не знала! А що, правда, не видно нічого? – здивувалася Свирянка.

-Нічого понад їхнє розуміння. Мало знають - міцніше сплять.

-Клас, корисно. Пригадую, мені щось таке Мітя казав, коли двоєдушники напали.

-Отож. Все добре у нас, не бійсь!

-Панночко, - встряв Єгорич, - гості завітали.

-Хто там?

-Той, що з косою білявою. Впускати?

-Лапа? - Стьопка підскочила, почервонівши, - Ми, начебто, домовилися, чого він прийшов...

Проте поспішила назустріч і навіть зачіску схвильовано поправила.