Глава 9

«Тривожно, та оминути не можна»

Шість чоловіків розташувалися у кабінеті Антона Грізного хто де: господар за своїм робочим столом, Микита на стільці біля вікна, Петро у кріслі біля каміна, Гор і Мітя на дивані, В'ячеслав біля барної стійки, безцільно крутячи в руках пляшку з гавайським ромом. Чекали на сьомого.

-Зі Степанією всі зв'язалися? - поцікавився олігарх, щоб хоч якось зайняти час очікування, - вдалося відмазатися? - і дочекавшись від кожного кивка, промимрив, - добре... Без проблем обійшлося? Бо мене довго катувала.

-Мені теж не відразу повірила, - відповів лісник, - хвилювалася, чи не поранений, довелося відправити фото себе цілого та неушкодженого.

-Що, не пропустив можливість блиснути голим торсом? - піддів Мітя.

-Не сци, водянику, я був одягнений! Баби від мене у будь-якому вигляді мліють! - штовхну його Гор у бік і засміявся.

-Крутіші за тебе тільки варені яйця!  - пробурмотів Микита, так само дивлячись у вікно. Антон хмикнув, Мітя посміхнувся, інші вдали, що не почули підколку.

-А я зайшов до неї на хвилинку, - сказав Петро, ​​- довелося збрехати, що терміново до матері треба. Терпіти не можу брехати!

-Петре Іллічу, - обурено перебив його В'ячеслав, - для справи, що ти справді.

-Ну так, так, - покивав сусід, - я розумію, вона б не погодилася.

-І нервувала б надмірно, - підтакнув Антон.

-Так, гаразд, а чого так довго? - лісник задерся на місці, - У мене купа справ!

-Всього десять хвилин чекаємо! - парирував дільничний, - Лапа скоро буде!

-А що за діло у нього до нас, не говорив? - поцікавився господар будинку. Антон на своїй території був спокійним, але зосередженим. Глибока складка пролягла між його соболиними бровами, в руках він крутив ручку, періодично щось записуючи в товстий блокнот, що лежав на столі.

-Щодо хапунів та обряду братання.

-Навіщо тріпався? -звісно це питання злетіло з губ лісника.

-А це секрет? - підвівся Славік, - Лапа надійний і вже двічі допоміг нам!

-Не гризіться! - шикнув на них Петро, ​​- Притримайте сили, ще знадобляться.

У цей момент відчинилися двері і дворецький пропустив до кабінету мужика з білою косою, в чоботях-козаках і чорній дублянці.

-Лапа, ну нарешті! – привітав друга дільничний. В'ячеслав був напружений. Він із самого початку сумнівався, що інші женихи прихильно відгукнуться на пропозицію Лапи зустрітися, бачачи в ньому суперника. Але Лапа був наполегливим, вимагаючи зібрати всіх разом, тож Славік просто не зміг від нього відмахнутися. Тому він нервував, не знаючи чого чекати від товариша і як на це відреагує решта.

-Намалювався не перепихнувся... к-хе-к-хе... з'явився не запилився! - підколов лісник.

Лапа різко зупинився і обернувся до Гора. Вп'явся в нього холодним кришталевим поглядом, буквально прибиваючи до дивана і запитав сухим тоном:

-Ми знайомі? - та не чекаючи відповіді, додав, - Люблю трахатись всю ніч, на перепихоні не наїдаюся!

У Гора витягнулося обличчя і поки він не сказав що-небудь гидке, вперед виступив Микита, протягуючи Лапі руку для знайомства:

-Микита!

-Привіт! - Лапа потиснув простягнуту руку, - І іншими знайомий, начебто!

-Проходь! - Антон підвівся, вітаючи гостя і кивнув на вільний стілець, - Вип'єш?

-Дякую, ні! Я одразу до діла, не звик до довгих розшаркувань.

-Що ж, це навіть на краще, - погодився Грізний, - ми слухаємо!

Лапа опустився в запропонований стілець, широко розставивши ноги і сперся руками на коліна. Пройшовся по усіх поглядом і почав:

-Перше. Щодо братання - волхв, який здійснює це дійство не може бути учасником обряду.

-Чому? – поцікавився Микита.

-Не подужаєш обидві дії. Ти ведучий, або учасник. На те і те - сил не вистачить. До того ж, цей ритуал передбачає обмін кров'ю, доведеться глибоко вени різати, ти загоювати рани вмієш?

-Ні…

-Я - вмію. І можу здійснити ритуал.

-Ти теж, волхв? – здивувався Мітя.

-Теж, - погодився Лапа, - якщо хочете - проведу!

-А який твій інтерес? - Гор був похмурий і невдоволений.

-Цей, як ти кажеш, інтерес, тісно пов'язаний з іншою справою, про яку скажу пізніше, - спокійно відповів Лапа, виморожуючи Гора поглядом, - а вам дійсно треба побратися, щоб не обісратися в битві з хапунами.

-Чуєш! - здійнявся Гор, проте цього разу його зупинив Мітя, схопивши за рукав і посадивши на місце. Лісник похмуро глянув на водянка, вирвав светр із його руки, але сів на місце.

-Друге, - продовжив Лапа, повернувшись до Грізного, - пропоную вам бійку.