Глава 7

«Новинка, щоб не боліли живіт та спинка»

Тіло повітряника тремтіло довго. Стьопка дивилася на нього зі щасливою посмішкою, помічаючи піт над верхньою губою, розфокусований погляд і, за звичкою, насуплені брови. Вона лягла поряд і почала пальцями їх розгладжувати, а чоловік відразу зловив її в полон обіймів.

-Спіймав... - прошепотів прямо в губи і вп'явся в них довгим поцілунком. Голодно-щасливо-хвилюючим, - Ти… слухай, я не впевнений, що це масажем називається…

Стьопка засміялася й сховала обличчя на його грудях.

-Раптом плани змінилися, - прошепотіла зі смішком, - а чого ти такий гарний?! - сказала пустотливо-звинувачувальним тоном.

-Я? - здивувався Микита, - Це я гарний?! Я?!

-Ну ти, звичайно, чого кричиш? - ткнула його в бік, - Треба ж мені було тебе розтопити. А то прийшов заморожений, налякав... Розкажеш?

Микита притиснув її міцно до свого боку, подивився на стелю і промовив:

-Якщо скажу навіщо прийшов серед ночі, ти мене проженеш…

-З чого такі висновки? - вона почала виводити вісімки на його грудях, відчуваючи, що він знову напружився.

-Знаю!

-Не вижену! Хочеш, поклянуся? - спитала пустотливо і потерлася щокою об щоку, - Ти такий... інший без бороди...

-М-м-м? Інший? Тобі не подобається? Раніше було краще?

-Ні, раніше було інакше. Ти був брутальним дроворубом, а зараз… ну не знаю, все одно брутальний, але… менш суворий. Борода тобі строгості додавала, ось!

Микита хмикнув.

-Але ти з нею і без - дуже гарний! - додала Стьопка серйозно, - Дуже, я сказала!

-Ти мене бентежиш, - усміхнулась повітряник, - і крадеш фразу! Це я хотів сказати, яка ти гарна! - він різко повернувся, підім'явши її під себе, - і гола... і вся моя... - одна рука накрила груди, друга ковзнула на сідницю, - хочууууу ще... - прошепотів на вухо і прикусив мочку, - по-дорослому!

Стьопка затремтіла, загорівшись по-новій і жадібно облизала губи:

-А... а нам не можна... - сказала тихенько, - тому, краще поговоримо!

-Що? Як це не можна? – обурився мер.

-Ну... Головного - не можна! - сказала, знову почервонівши і поки він не став випитувати подробиці, повторила: - Розкажи, що сталося! Чесно, я буду мудрою нареченою і спокійно вислухаю все, що ти мені розповіси! Все зрозумію, Микит... - Стьопка обняла його за щоки і повернула обличчя до себе, - ну, вір мені, зрештою!

-Чорт! - Микита скотився з неї і потягнув край ковдри, накриваючи свій інтерес, який заново прокинувся, - зрозумієш, кажеш…

-Зрозумію! Я хочу зрозуміти, - підтвердила тихо, знову підлізши йому під бік, бо без нього стало самотньо і холодно.

-Гаразд. Я прийшов сказати, що знімаюсь із наречених!

Стьопка застигла. Ні, не так. Почуте на мить паралізувало не лише її тіло, а й думки.

-І поки ти не передумала, і не викинула мене геть, поспішаю додати, що... дурнем був. Розум помутився, якщо хочеш... Пробач, га?

-Так, стій! - відмерла Стьопка і різко сіла, - А… причина? Чому ти вирішив мене... покинути? - тема розмови вийшла настільки несподіваною, що вона не встигала за емоціями і сховати їх була не в змозі. Біль відбився в її очах, а повітря розжарилося від цього болю, що Микита поспішив стиснути наречену в обіймах і посадивши до себе на коліна, стиснув так, що не дихнути.

-Думав... що в тебе до мене немає почуттів. І що в ситуації, що склалася, терпіти це я не зможу… - розпач у його голосі остудив, змив образу, немов крижаною водою обкотили.

-А... тепер зрозумів, що є почуття, так? – прошепотіла тихесенько.

-Так, зрозумів…

-Як?

-Повітря, рідна... Воно складається не тільки з кисню. У ньому почуття та емоції, як на долоні…

-Кльові в тебе вміння, - посміхнулася, - не обдуриш?

-Ага... - погодився, - пробачиш?

-Одразу, - вона обняла його у відповідь, поцілувала в шию і відсторонилася, - а тепер розкажи, чим тебе Стрибог образив?

Микита мовчав довго. Підбирав фрази, як пояснити їй усе, не надто показавши наскільки, насправді, велика його мука. Не по-чоловічому це, скаржитися.

-Як є скажи, - обірвала його міркування Степанія, наче вгадала думки.

-Стрибог... - язик не повернувся назвати його батьком, - у нього з моєю матір'ю був короткий, одноразовий зв'язок. Знаєш, як боги іноді скидали напругу?

-Боюся уявити.

-Іноді вони спускалися до людей і знаходили жінок... для цієї мети. Від таких зв'язків часто народжувалися діти, але треба сказати, що не всі жінки були раді такій увазі з боку вищих. Навіть, не так! Мало хто був радий! І шукали способи позбутися… несподіваного подарунка.