Глава 15

«Біда біду перебуде, одна мине, десять буде»

-Як ти тут опинився? - вигукнула Стьопка.

-Уявляєш, не зміг пройти повз цього свавілля, захотілося прийняти участь! - весело посміхнувся Лапа, наче нічого особливого навколо не відбувалося.

-А якщо серйозно? - прошепотіла вона йому на вухо, кинувши насторожений погляд у бік викрадачів, які дивилися на них приголомшено, але жодних дій поки не робили.

-Степаніє, а ти знаєш, чим чоловік від жінки відрізняється?

-Провокаційне питання, ти ж зараз не анатомію маєш на увазі? - очі самі опустилися вниз, де його нічим неприкрита анатомія притискалася до її стегон.

-Не соромно? - широко скалячись, Лапа тільки зміцнив хватку на жіночій талії, -Відмінність у тому, що жінка ніколи не зникне з горизонту, якщо зацікавлена ​​в чоловікові, а чоловік, якщо зацікавлений у жінці - завжди її знайде, навіть якщо вона зникне з його горизонту!

-Натякаєш, що ти в мені зацікавлений? - не припиняючи бічним зором стежити за хапунами, Стьопка намагалася вникнути в суть діалогу. Виходило поганенько.

-Прямо кажу!

-Чому це? Я ж казала тобі…

-Пам'ятаю-пам'ятаю, у тебе окрім Нестора, ще шестеро.

-І весілля за три тижні.

-Знаєш, як одна моя знайома бабуся, наймудріша жінка, говорила, побачивши весільну процесію? – «О, дивись, ще одну повезли посуд мити!»

-Дуже смішно! Не хвилюйся, у мене є кому посуд мити!

-Вітаю! Ну, і що ти, щаслива?

-А тобі-то що?

-Відповідай, а то передумаю тебе рятувати!

-Добре, пес із тобою! Ой, каламбур вийшов, так? – Лапа у відповідь хмикнув.

-Я вовк, у нас із собаками стільки ж спільного, скільки у оленя з лосем.

-Ще скажи образився!

-На тебе - ні за що!

-Яка честь, дякую!

-І все ж таки, Степаніє, відповідай, щаслива ти зі своїм гаремом?

-Напевно, щаслива.

-Напевно?

-Складно все, краще не питай. Але я змирилася з долею.

-Доля, кажеш? Дуже зручне виправдання для тих, хто нічого не хоче робити.

-Лапа! Я тебе не розумію! - Стьопка, спантеличена остаточно, теж перестала звертати увагу на викрадачів, раз ті все одно ніяких дій не робили, - Що відбувається, ти мене відволікаєш? Зараз має статися щось страшне?

-Не парься, Степаніє! Жартую я, жартую! Істинна мені потрібна. Ти ж та сама Свирянка?

-Ну...

-Не нукай! І потрібна ти мені за прямим призначенням. Ось врятую тебе, а ти потім мене врятуєш!

-Я? Врятую тебе? - погляд з-під брів ніби питав, а чи не відморозив він свій мозок на лютому морозі, - У моїй компетенції, як Свирянки, хіба що суджену тобі знайти.

-От! Тільки не суджену, а істинну!

-Справжню пару? Для тебе? Ліку маєш на увазі?

-Не знаю, це ти мені скажеш! Може й не Ліку…

-Але ти ж Ліку любиш?!

-Любов не істинна - величина не стабільна, - знизав плечима перевертень.

-А тобі значить, стабільну подавай?

-Вірно мислиш, жінко. Закортіло мені, щоб взаємно і до дошки гробової!

-Добре, Лапа, без проблем! - відповіла повільно, з розстановкою і розвела руками, показуючи цілковите своє смирення, інакше ця розмова ризикувала ніколи не закінчитися, - Буде тобі істинна! Ось тільки я зараз, ніби, зайнята трохи, ти не помітив? Мене тут у полоні тримають, - махнула головою у бік хапунів, - І наречений поранений, йому потрібна моя допомога. Може, врятуєш уже, зрештою? Чи ти прийшов  поговорити?

***

-Та я вже врятував тебе, красуне! Справа за малим, - тон Лапи різко змінився, ставши втомленим і серйозним. Подивився у бік хапунів і сказав, звертаючись до Кеші, - Права рука вогнем гори, гнійся, покривайся пухирями!

Як тільки домовив, хапун схопився за праву кінцівку і впав навколішки, застогнавши.

-Терпіти не можу, коли жінок б'ють! - гидливо пробурмотів чоловік, - Ходімо, Степаніє! - не давши їй можливості відповісти, спустився з пагорба. Їм услід пролунав відчайдушний крик і лайка.

Стьопка обернулася назад і здивувалася. Позаду нічого не було! Ні хапунів, ні пагорба! Одне лише поле, снігом припорошене, навіть сліду жодного. Вона крутила головою на всі боки, але марно! Наче примарилося все…

-Слухай! Я не зрозуміла! Це як? Лапа? Чому немає нікого? Хапуни куди поділися? - затораторила вона йому на вухо, - Чому вони нас відпустили? А  Кеші ти що сказав? Це якесь прокляття було?

-Земля мертва не жартує. Немає їх, не існує у нашій реальності.