Розділ 1

Світло свічок відбивалося в чорних очах цигана бісенятами. В бороді він ховав криву посмішку. Лакеї застигли статуями під стіною, челядь біля відкритих дверей затамувала подих… Єдиний хто здавалося не розумів ситуацію був п’яний в дризг пан Терещенко, що осовілими очима намагався щось розгледіти в своїх картах... « Ех,холера з тобою, чортяка. Відкриваємо карти» вигукнув пан і кинув свої карти на стіл.. Все так же загадково посміхаючись циганський вожак неквапно почав відкривати свої.

Приїзд цього табора сколихнув містечко Радомишль. Кумоньки на ярмарці передавали одна одній останні плітки і не добре косилися на чорнобрових циганських красунь, а ті наче й не помічали цього шепітку за спиною, пливли через натовп старанно оминаючи городових. Статні молоді цигани торгували кіньми,а старі, досвідченні циганки заглядали в дівочі долоні та серця.. Та саме цікаве починалося коли на табір спускалася ніч..Загоралися багаття, звучала весела музика і лилося міцне циганське вино…

Гомін обіцяв струсити пил та нудьгу повітового повсякдення і до табору тягнулися шукачі пригод та емоцій. Можливо матуся вчила молодого пана Терещенка остерігатися спокус світу. Можливо не втомлювалася йому те ж саме повторювати і найнята батьками гувернантка. Безперечно вчителі, юного аристократа , вчили його тільки доброму. Та не дивлячись на всі такі правильні застороги і життєвий досвід в цю ніч пана потягло на пригоди. Які він впевнено готовий знайти саме в цьому циганському таборі. Тут його зустріли як дорогого гостя. Зразу ж дві найгарніші дівчини табору принесли йому вино та скромні циганські закуски, музики заграли ще голосніше, навіть багаття запалало веселіше..

Сам барон цього табору вийшов зустрічати Терещенка як рідного… Коли пан розімлілий від дівочих поглядів і вина був готовий до подвигів, хитрий барон запропонував розважити гостя картами… І матуся, і гувернантка і навіть вчителі були абсолютно праві.. Пану варто було триматися подалі від спокус.. Бо в перші ж партії і гаманець і фамільний перстень перекочували з пещеної панської руки до загрубілих рук цигана .. Ну а далі.. Далі пана вже понесло.. Він наказав барону їхати за ним. Сів в свою бричку і повіз того до себе в маєток. П’яний пан підняв на ноги всіх слуг. Їм було велено хутенько підготувати кімнату для гри. На столи поставили велику кількість свічок. « Будемо грати – волав пан- Але щоб ти знав щедрість Терещенків, будемо грати не на гроші, а на бажання. Виграєш- попросиш що захочеш.» По нерівному ладу слуг пройшло вражене « Ох». Вони то розуміли що ні чим добрим ця гра не скінчиться. І пан з циганом сіли грати….

« Проси що хочеш» на диво спокійно сказав пан дивлячись на карти що поклав на стіл циган. Витримавши паузу старий барон взяв мову « Золото залишиться тобі пане і перстень я віддам. Єдине що попрошу тебе. Не за виграш, а так.. Дозволь осісти на твоїй землі. Знайти домівку і прихисток нам і нашим жінкам, і нашим дітям, і нашим старим. Ось чого прошу у тебе добрий пане» « Хитрий ти, циганський чортяка, ой, хитрий. Най буде так. Залишайтеся. Даю вам свій дозвіл» Вже зовсім не п’яним голосом і дивлячись тверезими очима в чорні очі цигана сказав Терещенко. І циган був дійсно хитрим. Для народу який постійно гнали з місця на місце отримати прихисток було великою вдачею. Та й хто його зна чи протверезівши не написав би пан в поліцію на того ж таки цигана, сказавши що перстень та гроші були вкрадені.

Ой і хитрий був той циган. Я сиджу на кухні і дивлюся в карі очі моєї сестри. Чорне волосся і оливкова шкіра молодої циганської красуні. Дякую тобі, пане Терещенко, що ти сів в ту ніч грати в карти з циганом. Якби не ти, не було б тут осілої циганської общини, не було б діда мого вітчима, не було б і самого вітчима. Не було б і моїх сестер. Дивна річ наше з вами життя, друзі, іноді воно формується ще задовго до нашого народження з ось таких от дивних і курйозних дрібничок.