3

Я назвав цю книжку пані М, а треба було назвати "Пані страх". Так, саме страх не дає мені змоги підійти та привітатися, та подивитися в очі дівчині, яка мені подобається. Як я вже казав, це триває довгий час. Я бачив її багато разів і навіть не знаю, якого кольору в неї очі.

В чому причина мого страху? Мабуть, через те, що колись, хтось мені відмовив. Не так зреагував, як мені хотілося. Зробив щось не те. От я зараз сиджу і думаю, та ну, все одно: вона така красива, така спортивна, гарна одягнена, з модною зачіскою. Вигляд в неї такий гордий. Вона мені обов'язково відмовить. І я надріз відмовляюсь щось роботи. От, якби вона сама, перша. Та звісно, з якого такого переляку вона перша буде щось робити. В мене живе бажання впізнати її краще. Я не маю на неї якихось там великих планів. Мені просто цікаво, що вона за людина Так, вона гарна дівчина. Але добре знати, що в неї всередині. А як це можна зробити, якщо не почати з людиною розмовляти. Та саме цього я і боюся. Боюся почати першим розмову. Я не можу з нею привітатися, то про, що вже інше казати.
Ось вже уявляю собі, як вона йде мені на зустріч і я знов відвертаюсь, щоб про себе подумати: ах, як же ти красива, та й на цьому все. Це єдине що я можу зробити.

Що було причиною мого страху?
Так, раніше я намагався якось з нею вітатися, це було ще рік по тому. Та наскільки я пам'ятаю, то вона якось не дуже на це реагувала. Но то може я ій не подобаюсь. Усе може бути. Та я взяв та здався. Не став більше роботи нічого. Все - сказав собі я. З мене досить. Ну, звісно. Бо простіше за все сказати собі, в мене нічого не вийшло. Це доля. Нічого не можу виправити. Та кинути. Та все одно думати та мріяти. І чисто теоретично мені так здається, що це погано. Так. Є випадки, коли дійсно не треба витрачати час та енергію на людину, яка не дивиться на тебе. Та це, якщо ти все спробував і вже про це не думаєш. Треба роботи до тих пір поки не буде якогось результату, чи тобі самому це не набридне. Та коли ми ходимо та мріємо, та вважаємо, що є ще маленький шанс, то треба роботи! Так. Я чув і знаю про те, що краще зробити та пожаліти. Це краще, чим жити мріями.

Ось такі справи. Не знаю, що з цього вийде. Життя покаже звісно. Та описуючи свої почуття, думки та емоції, я щиро вірю та сподіваюсь, що комусь у житті це обов'язково допоможе. Може людина себе впізнає і зробить так, як не зміг зробити я.

Я знаю, що ми будемо бачити один одного з цією пані М ще не раз. Та чи зроблю я крок на зустріч, я ще гадки не маю. Вона така красива! І не залежна. І мені здається, що вона увесь час якось зверхньо на мене дивиться. Та  іноді я помічаю, як вона йде попереду мене. А потім наче не спеціально, обертається і дивися чи дивлюся я їй в вслід, чи ні. І це дає мені якусь то надію. А може то мені тільки здається? Може це я собі все вигадую? Та ні. Вона іноді дивиться на мене. І в мене таке відчуття наче вона теж чогось соромитися. Наче знає мої думки та все, що я про неї думаю. І ось я уявляю вже, як вона чекає, коли нарешті я зроблю лише один крок на зустріч. Та я чомусь не роблю. І Бог зна, що вона там про мене думає. І я починаю роботи якісь там висновки. Кажу собі: ні, більше не буду ходити до її магазину. Не стану дивитися в її бік. Та щось мене знов тягне до неї. І хочеться бачити її ще і ще!