Пані М

2.

Та, на жаль, я це все загубив: свою безтурботність, впевненість у собі, усі ті риси, що допомагали мені бути щасливим та зустрічатися з найкрасивішими дівчатами в місті. Це було. Але де це все поділося? Де той я, який не боявся підійти до будь-якої дівчини й почати розмову? Взяти номер телефону, домовитися про побачення...

А зараз я стою, дивлюся на неї й думаю, що мені там ловити нічого. Та чи правильно я роблю?

Пані М. Чого я дійсно боюся? Через що соромлюся? Відмови? Чи того, що вона мене образить або скаже щось погане? Ну то й що? А якщо не запитаєш, якщо не почнеш розмову — звідки ти дізнаєшся?

Я вважаю (і це моя головна проблема), що я її не гідний. Що вона, наприклад, вища за мене. Це такі думки виникають у мене, коли я ще навіть не почав розмову, коли й слова не сказав. Мені здається, що я якийсь жебрак, прохач. А вона десь там, угорі — така собі герцогиня. І все це лише через те, що вона красива. Я так вважаю: якби вона мені не подобалася, то я, мабуть, і вітався б з нею, і посміхався. Але ж вона мені подобається! І саме в цьому полягає мій страх.

Я так розумію: чим більше нам хтось подобається, тим сильніші наші страхи. На чому вони ґрунтуються? На якомусь минулому досвіді? Чи це просто мої фантазії? Десь там, у глибині душі, мене щось гальмує. Огорожа. Паркан. Стіна. Я не можу зробити той єдиний крок, що відділяє мою сміливість від моїх страхів. Я боюся — і це факт. Можливо, це перший крок до того, щоб змінити себе та своє життя.

Чого я хочу? Хочу перестати боятися робити те, що прагну. Навчитися розмовляти з будь-якою людиною — наприклад, із пані М., бо вона мені дуже подобається.

Мені здається, якщо я крок за кроком писатиму про свої переживання, то, можливо, хтось упізнає в цьому й себе. Збоку завжди видніше. Можливо, усі ці слова та речення комусь допоможуть, адже в мені, у моїх страхах і комплексах він побачить і власні проблеми.

Я приходжу в магазин, де працює пані М., і кажу собі: «От зараз привітаюся з нею, буду дивитися в очі. І нічого такого страшного в цьому немає». Та щойно я бачу її, щось у мені замикає, і я знову відводжу погляд, витріщаючись у стелю. Удаю, ніби не помічаю її, ніби вона мені взагалі не цікава. А потім довго дивлюся їй услід і думаю, що міг би робити так годинами.

Ось я йду проходом. А ось вона — Мирослава. І все. Я знову в розпачі. І де мої очі, де мої думки? Я насправді багато чого міг би їй сказати, та сам відправляю себе на лаву запасних, ще навіть не спробувавши зіграти у футбол. Це як вивчити урок, але потім почути, як хтось перед тобою розповідає його на «відмінно», і подумати: «Та ні, я так не зможу». І сам собі ніби ставиш «двійку». А потрібні лише впевненість у собі та сміливість. Хтось скаже: для цього треба випити. Але це зовсім інше. А от без допінгу? Просто щоб першим зустріти її наступного разу і з посмішкою привітатися? Для когось це зовсім просто, звичайна справа. А для мене — майже неможливо. Я боюся. Не знаю чому, мені навіть думати про це страшно. Пані М... не знаю, що вона там про мене думає і чи думає взагалі. А от я думаю і хочу просто, як раніше, спілкуватися та не перейматися ні про що. Звідки це все в мені?

Уявіть собі ситуацію: ось я, ось вона. Зустріч. Я дивлюся на неї, коли вона далеко, а коли наближається — починаю дивитися кудись зовсім в інший бік. Не дивлячись на неї, проходжу повз — і на цьому все.

Здається мені, треба насамперед розібратися в причинах свого страху. Треба з'ясувати, через що я став таким, що лякаюся просто зазирнути в очі людині, яка мені подобається. Це наче біг. От стали спортсмени на старті, і один дивиться й думає: «Та ні, вони всі такі сильні, такі знамениті, я обов'язково їм програю». То навіщо тоді бігти, якщо все наперед відомо? І він не біжить з усіма. Він ще до змагання визнає себе переможеним. Людина сама обмежує себе, не даючи собі жодного шансу. Така ж ситуація й зі мною. Я теж сам себе обмежую та завчасно вирішую, що програв. Я вже відчуваю поразку. І це неправильно. Так не повинно бути!

Гадаю, таке буває й з іншими людьми. Мабуть, про це є багато книжок та історій із щасливим кінцем. Та як змусити себе зробити цей єдиний крок? Як змінити страх і невпевненість на інші риси? Практикою? Ну, не знаю. Якщо людина сама на вас не дивиться? Якщо вона робить вигляд, що ви їй байдужі? З іншого боку, можливо, вона так само чогось боїться?

Страх відмови. Страх із категорії «а що про мене подумають люди?». Та сама невпевненість у собі... Але звідки вона береться? У чому сенс нашого страху та всіх переживань?

«У неї така красива зачіска, а в мене ні. У неї така гарна фігура, вона така струнка, а я ні...» Усі ці порівняння не на мою користь. І все. Я одразу починаю думати, що вона від початку краща за мене. І через це — через усі мої страхи та комплекси — боюся до неї підійти. Це триває вже досить довго. І я розумію: якщо сам із собою щось не зроблю, то нічого само по собі не зміниться. Ніби вона королева, а я щось у неї прошу чи збираюся просити. Саме так я відчуваю цю ситуацію. Це лише один приклад того, як страхи, комплекс жертви та низька самооцінка заважають жити тим життям, про яке ти мрієш.

І що з цим робити — я не знаю. Мрію, як героїчно підходжу й кажу щось на кшталт: «Доброго дня, пані Мирославо!», як вона посміхається у відповідь і каже: «І вам доброго!». А потім ми знайомимося, і я проводжаю її додому. Але це лише мої прекрасні фантазії, у реальному житті цього немає. І чи буде так — не знаю. Зараз не знаю. Проте не соромно писати так, як воно є. Бо, можливо, хтось справді побачить себе в цьому реальному прикладі й усе ж знайде в собі сміливість зробити перший крок. Хтось завдяки цьому тексту зрозуміє, що до чого, і зміниться. Якщо це допоможе бодай одній людині, то все це було недарма. Не можна думати, що ти «не такий, як усі». Хтось вітається, не замислюючись про свою зачіску чи чоботи. Хтось узагалі цим не переймається.

На мою думку, немає значення, хто ти, який у тебе статус чи одяг. Усі люди рівні, і треба мати лише впевненість у собі. Та саме цього мені, здається, і бракує.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше