Епілог

Минув місяць

Христина вийшла від лікаря втомлено прикриваючи очі і важко зітхнула… Ці пригоди в селі, жахлива правда про жорстокі вбивства її матері, а потім ще й засідання суду добряче підірвали здоров'я дівчини. Нарешті весь жах був позаду: вбивця зізналася у своїх злочинах і чекала остаточного вироку суду, привиди і видіння зникли, однак дівчина все одно почувалася втомленою та вичавленою, наче, лимон. Добре, що Андрій весь цей час був поруч, підтримував і піклувався намагаючись хоча б трохи підняти дівчині настрій. Без нього вона б не впоралася, але зараз Христя повністю розгубилася не відаючи, як йому сказати…

Ніч проведена в будинку діда Лукаша не минула безслідно залишаючи по собі купку наслідків. Вона завагітніла… Як це сталося, дівчина не розуміла, адже з одним продукуючим яєчником шанси стати матір'ю в неї були дуже мізерні. Ніщо не інше, як диво, але, як сказати про це Андрію? Христя не була впевнена, що йому це потрібно, але приховувати вагітність теж не планувала. Від аборту відмовилась одразу, адже вона розуміла, що такого шансу може більше не бути.

Що ж, доведеться розповісти.

Андрій чекав її в автомобілі на стоянці, адже дівчина категорично відмовилася, щоб він пішов з нею, наче відчувала, причину свого поганого самопочуття.

Помітивши Христю, хлопець вийшов зі своєї БМВ окидаючи дівчину напруженим поглядом. Останнім часом його почало насторожувати її самопочуття, потемніння в очах, слабкість і блідий колір шкіри. Він все ще тримав руку на пульсі і залишався на сторожі до кінця не повіривши в те, що злу прийшов кінець. Тоді він ще не знав, що тепер вони остаточно перемогли. 

— Що сказав лікар? — Одразу запитав хлопець дбайливо відкриваючи перед дівчиною дверцята і допомагаючи забратися в салон. Сам швидко обійшов автомобіль і влаштувався за кермом продовжуючи пильно дивитися на Христину і намагаючись впіймати її погляд. Дівчина ж навмисно не дивилася йому в очі. Вперше в житті їй бракувало слів, хоча треба було промовити всього одне речення.

— Андрію, лікар сказав, що я вагітна, — дівчина нарешті наважилась поглянути на хлопця, якого її слова змусили витримати довгу паузу. 

Христині здавалося, що минула ціла вічність поки Андрій до неї заговорив. 

— Сподіваюся, ми залишимо цю дитину? Христю, я дуже цього хочу,  — здається, в його очах заблищали ледве помітні сльози, а на обличчі величезними літерами був написаний шок, здивування і щастя водночас. Дівчина ще ніколи не бачила його таким збентеженим.  Його реакція навіть її змусила пустити сльозу, чого раніше ніколи з нею не траплялося.

— Я боялася, що ти не захочеш. Дурепа, так? — Винувато поглянула на ошелешеного Андрія не стримуючи тихих схлипів.

— Моя, дурепа, — Андрій ніжно пригорнув її до себе і легенько поцілував в губи. Хлопець досі не міг повірити, що скоро стане батьком... Ця новина вселила в його серце надію...

Він втратив всіх близьких йому людей, але зараз, його душа знову почала відроджуватися з попелу. Життя продовжувалось незважаючи ні на що і саме зараз хлопець чітко це усвідомив.

— Ну що, на вихідні в Лозове? Потішимо новиною діда Лукаша? Сподіваюся, він завжди мріяв про правнука чи правнучку, — запитав уважно спостерігаючи за реакцією дівчини, а вона в неї була очікуваною.

— Ні, Андрію. До народження дитини я туди більше ні ногою, — твердо заперечила Христина бажаючи в цілковитому спокої виносити їхнього малюка. — Краще вже запросимо їх зі Степаном до Львова

Андрій згідно кивнув повністю підтримуючи її рішення залишитися тут. І хоча в Лозовому тепер боятися було нічого, вони з Христиною чудово знали, що це не так…

Їм вдалося виграти цей бій, і, навіть не усвідомлюючи того, подолати прокляття однак остаточно викорінити вікове зло було не під силу. Але вони щиро вірили, що світло таки зуміє перемогти темряву, а життя неодмінно переможе смерть. 

І ми віримо… 

Дякую всім, хто знайшов в собі сили та терпіння дочитати цю історію до кінця, адже (з певних причин) писала я її дуже довго...

Також, я б хотіла висловити подяку своєму татові, який надихнув мене на її написання і розповів мені деякі з містичних історій описаних в книзі, які в свою чергу йому повідали очевидці) 

Назва села, в якому розгорталися події змінена, герої — вигадані, а всі збіги, як то кажуть, випадкові)