Розділ 26.

– Мені страшно, – вперше за довгий час зізналася Христина в своїх відчуттях.

Вона знала, що дотягнути до ранку в її випадку буде надскладним завданням. Те, що відбувалося з нею вже декілька  ночей поспіль здатен пережити далеко не кожен. Вона хоч і була доволі сильною дівчиною,  але трохи програвала тій нечисті, яка намагалася її перетягнути на свій бік. Христя боялася, що цього разу вона не витримає чергового кошмару і здасться. Що буде далі вона навіть уявляти не хотіла. 

В кімнаті нависла моторошна тиша, адже кожен був занурений в свої думки. Бабця виглядала втомленою, і після розмови з нічними гостями їй явно бадьорості не додалося.

Андрій все ламав голову над словами Калини намагаючись відшукати хоч якусь зачіпку щодо таємничої книги. Всі його думки зводилися до сонячного проміння, яке мало знищити її назавжди. Але сумніви також не покидали його важку голову.

– Хочеш, я заберу тебе до себе на ніч? Може на новому місці тобі буде краще? – несподівано для Христини запропонував Андрій.

– Не думаю, що це щось змінить, – з песимізмом промовила дівчина відійшовши в інший кінець кімнати. 

– Не сперечайся, – швидко втрутилася бабуся, підтримавши ідею Андрія. – Тобі не можна лишатися наодинці. Було б добре, якби цей хлопець залишився з тобою. І мені спокійніше буде, – надіялася Калина, хоча спокоєм тут і не пахло.

– Гаразд. Дякую за вашу турботу, – без особливої вдячності відказала Христина. – Я так розумію, ми дізналися, що хотіли? Можемо їхати? – швидко перевела погляд на спантеличеного Андрія.

– А Марії не дочекаєшся? – запитала стара невдоволено зиркнувши на дівчину, яка замотувала на шиї світлий в'язаний шарф. 

– Вона хіба не на роботі? – здивувалася Христина.

– Звільнилася не так давно, – повідомила бабуся, на що дівчина ніяк не відреагувала. 

З матір'ю стосунки Христини були дещо натягнутими. Їй ніколи не подобалася доньчина професія, проте вступати до обраного вишу Марія не забороняла. Коли Христя почала отримувати перший заробіток, то прийняла за необхідне і зовсім з'їхати від своєї рідні. Бачити вічно невдоволену фізіономію матері, після захопливих розповідей про  журналістську діяльність доньки, Христині зовсім набридло. 

Марія працювала медсестрою все життя. Спочатку в обласній лікарні, а потім подалася кращої долі шукати у доглядальницях в сім'ях різних багатіїв. Мовляв, там більше платять. Христина не розуміла такої невтомної жаги матері до грошей. Вони, наче ніколи не бідували, хоча й росла дівчина без батька. 

Та часи змінилися. Тепер донька заробляла набагато більше за матір, а тій все одно грошей не вистачало. 

Дівчина подумала, що в їхній сім'ї настала чорна смуга. Мати звільнилася, Христина теж покинула роботу, і взагалі не знала, як далі жити. 

Коли молоді люди одягнули верхній одяг і вже збиралися виходити з будинку, двері несподівано відчинилися і на порозі з'явилася темноволоса жінка - матір Христини. 

– Невже блудна донька нарешті згадала про матір? – з докором в голосі промовила Марія, впевнено влітаючи в будинок і стягуючи взуття.  Жінка навіть не поглянула на доньку. Знявши сіре суконне пальто і вчепивши його на вішак вона  швидко направилась у кімнату.

– Я про тебе ніколи не забувала, – сухо випалила Христина. –І ми, вже йдемо, – додала, переводячи погляд на Андрія, якого вже не було.

– Ми це хто? - спантеличено обернулася жінка, проте крім доньки їй нікого побачити не вдалося.

– Він щойно був тут, – промовила дівчина озираючись навсібіч. – Забудь, я побігла, – пирхнула матері і прожогом вискочила за двері. 

У дворі Андрія теж не було, тому Христина одразу рвонула до чорної автівки, яка стояла біля воріт. На щастя він сидів за кермом, пускаючи через вікно клубки задушливого диму. 

– Чому ти так несподівано зник? – запитала Христина рвучко забравшись на переднє сидіння. 

Хлопець викинув цигарку у прочинене вікно і перевів погляд на спантеличену дівчину, яка і кліпнути не встигла, як його здуло з будинку бабусі.

– Не хотів, що твоя матір мене побачила, – несподівано видав Андрій, змушуючи дівчину застигнути.

– Не розумію, – щиро дивувалася Христина.

Він злякався її матері? Дурня якась! Марія, звичайно не подарунок, але при чужій людині нічого зайвого вона б не сказала. 

– Тиха Марія Миронівна була доглядальницею мого батька і довгий час жила в нашому домі. Ти знала про це? – пронизливо поглянув на дівчину, яка мало щелепу не втратила від несподіванки. 

– Ні, – тихо промовила вона. – Ти впевнений? – запитала.

– Абсолютно. Тільки я в такі збіги більше не вірю, – випалив він зачиняючи вікно. 

Мотор заревів і залишена в спадок автівка буксуючи по снігу різко рвонула з місця.

Дівчина впала в затяжний ступор аналізуючи щойно почуті слова. Виявляється, що її мама доглядала батька Андрія, а Христина про це навіть не здогадувалась.

Куди ж їй цікавитися материними проблемами? Вона завжди турбувалася лише про свою кар'єру, а в кого працює рідна мати знати не знала. 

Хлопець гнав нічним шосе тонучи у власних роздумах, раз за разом поглядаючи на спохмурніле обличчя Христини. Він крутив в голові отриману інформацію, що здавалася йому дуже підозрілою. Андрій ніколи б не здогадався, що Марія Миронівна – мама Христини. Прізвища в них різні, а зовнішність і поготів.