Розділ 19.

Дівчина вп'ялася поглядом в дивний символ, що нагадував перевернуту зірку, але якщо придивитися уважніше, то можна було побачити обриси якоїсь дивної сутності. 

- Схоже на перевернуту пентограму, - підтвердив її здогадки старий, а потім продовжив, - погляньте, які хижі очі. Це, - показав рукою трохи вище так званої голови, - наче, роги. А нижче два велетенських ікла, які тягнуться з-за голови. І паща видовжена диявольська, - дід просто добив гостей своїм описом невідомої тварюки. 

Але, якщо справді придивитися ближче, обриси сутності дуже чіткі і до тремтіння моторошні. 

Краще б дівчина взагалі не торкалася цієї знахідки. І навіщо тільки вона приволокла її з собою?

Христина не могла відповісти. Дівчина була не в собі від страху, от і схопилася за книгу, як за рятівний круг. Хіба вона думала про наслідки?

- Ви щось знаєте про цей символ? - раптом почувся голос Андрія. - Договорюйте, якщо почали! - його тон став різкіший і сухий. Хлопцеві стали набридати постійні загадки і чортівня, яка відбувалася навколо.

- Те, що і всі, - спокійно продовжив старий поглядаючи на хлопця. - Влада матерії над духом, влада чаклунства над стихіями. Якщо коротко, то це означає те, про що я казав на початку. Одним словом - нечисть!

Дівчину скувало ланцюгами страху. Те, що вона тримала в руках належало темним силам. І вона могла стати одною з них! 

Ні! Ніколи вона не перетне межу! Навіть, якщо доведеться боротися зі злом. 

Хоча, насправді, вона хотіла просто втекти звідси, а кляту книгу кинути у вогонь і спалити до тла!

- Не всі вірять у всілякі магічні дурниці, а тим більше у нечисть, - суворо промовив Андрій кидаючи потемнілий погляд на дідуся. - Я таким зроду не цікавився, звідки мені знати про ці нісенітниці?

Хлопець був скептично налаштованим, але через декілька секунд замовк, згадуючи нещодавні події, які змусили повірити молодого чоловіка в жахливі речі.

Дід відмахнувся від хлопця рукою, бажаючи доброї ночі і пошкандибав з кімнати геть. Він не збирався доводити гостям свою правоту. Старий їх попередив, а що їм робити з цими знаннями, не його справа. 

Тим більше він вже почув краєм вуха, що ця парочка додому лижі нагострила. Мабуть, це було єдиним правильним рішенням, за весь час. Аби тільки вдалося їм вирватися з клятого села.

- Що будемо робити? - дівчина надіялась, що хоч в Андрія були якісь думки щодо цієї ситуації.

Проте хлопець хотів того, що й вона - звалити звідси і забути про цю поїздку, як про страшний сон. Повернутися до своєї роботи і жити повсякденним життям. Якщо після всього побаченого і пережитого, таке життя можливе.

- Христю, - якось м'яко промовив Андрій, сам цього не помічаючи. - Завтра на світанку вирушаємо до Львова. Гадаю ми зробили те, за чим приїхали. А якщо тобі мало, можеш залишатися тут одна. 

- Не хочу! Ми повертаємось, - впевнено заявила дівчина, перелякано зиркаючи на хлопця. - Тільки спершу позбудуся від цієї знахідки, - кивнула на темну книгу, яку все ще тримала і руках.

- Що ти задумала? - з недовірою окинув дівчину переводячи погляд на невидиме зло, яке так і прагнуло вирватися на волю.

- Думаю, її варто спалити. Знищити, аби вона більше нікому не потрапила до рук. 

- Гарна ідея. Там якраз камін горить у вітальні. Ходімо, - Андрій взяв дівчину під руку допомагаючи спуститися сходами і за мить вони опинилися у просторій кімнаті. 

Молоді люди підійшли до розпаленого вогнища і дівчина не роздумуючи жбурнула книгу у яскраво-червоне полум'я.  Вогонь став ще яскравішим, а тріск старої палітурки розносився на всю вітальню. Раптом дівчину огорнуло невидимою прохолодою, пронизуючи до кісток тендітне тіло журналістки і вона задумалася, чи дійсно вірно вчинила, знищивши стару знахідку?

На мить розгубившись, вона все таки змогла розслабитись і відкинути зайві думки.

Вистачить з неї пригод. Пора повертатися додому!
 

Цього разу вона була рада, що спатиме не одна. Минулої ночі вони з Андрієм так швидко відключилися, що навіть не встигли посперечатися, що не спатимуть разом в одному ліжку.

Сьогодні дівчині було байдуже на цей невеличкий нюанс. Навіть, навпаки, їй буде не так страшно. 

Дівчина задумалась над тим, що за цей короткий час Андрій майже перестав її дратувати і в них склалися хороші, схожі на дружні, стосунки. Декілька днів тому, вона і подумати не могла, як круто може змінитися її життя, варто було лише потрапити у це загадкове село. 

Тільки загадок для неї вистачило під зав'язку і хотілося звичайного спокою. 

Стягнувши з себе джинси Христина швиденько залізла під теплу ковдру і прикрила повіки, які миттю наповнилися важким свинцем. Андрій  ще не повернувся з душа, але дівчина не встигла його дочекатися. Денна втома далася в знаки, тому вона навіть не зрозуміла коли відключилася. 

Цієї ночі дівчину більше не тривожили дивні сни про старезну прабабу. На цей раз до сонного царства завітав чоловік в капелюсі, що на фото. І хоча Христина не зовсім розуміла сон це чи реальність, проте мусила вислухати нового нічного гостя.