Розділ 16.

Дівчина, наче, зачарована слухала цю давню історію. Дивно, чому баба Калина їй ніколи  не розповідала про прокляття? Може, вона теж слабо вірила в такі речі?

- Якщо це прокляття дійсно існує, - припустила дівчина закладаючи пасмо неслухняного волосся за вухо, – невже його не можна якось відмінити, чи як там воно називається?

Дід Лукаш стенув плечима проводячи рукою по колючій щетині.

- Уявлення не маю, - промовив старий. – Це відомо лише тій людині, яка його накликала. Ну або…. , - раптом, дід замовк. До хати увійшов Андрій з Степаном і їхня розмова з Лукашем перервалася.

Вони обтрусили з себе сріблястий сніжок і стягнули припорошені білим інеєм куртки.  Степан минув вітальню і попрямував у свою кімнату.

Андрій кинув пронизливий погляд на Христину і направився до неї.

- До завтра акумулятор повністю зарядиться і ми зможемо спокійно вирушити до міста, - радісно промовив хлопець розтягуючи губи в широкій посмішці.

- Чудово, - награно зраділа дівчина піднімаючись з дивану. Вона вже хотіла піти на гору, але Андрій її зупинив.

- Христю, тут Степан запросив нас на риболовлю. Ти з нами? – якось несміливо запитав він.

Дівчина округлила очі і підвела брови до верху. Його пропозиція задалася їй абсурдною. Пів дня провести на морозі виглядало для неї мало перспективним, тому вона відразу відмовилась. До того ж, Христина хотіла закінчити розмову з дідом, яку раптово перервав прихід чоловіків. Лукаш ще не все їй розповів. І дівчина це прекрасно розуміла.

Вона піднялася до своєї кімнати і стала чекати, коли чоловіки покинуть будинок.  Через хвилин двадцять дівчина помітила, як Андрій з Степаном і купую приладдя для риболовлі вийшли за ворота. Вона тільки цього й чекала.

Спустившись на низ Христина кинула погляд на порожній диван і направилась на кухню. Діда ніде не було. Вона припустила, що він пішов відпочивати і розчаровано повернулася у вітальню.

- Мене шукаєш? - пролунав хриплий голос ззаду, від якого дівчина розвернулась на 180 градусів.

- Ми не договорили, - відповіла дівчина кинувши на діда розгублений погляд.

- Я розповів все, що знав, - прохрипів старий відходячи до вікна. – А щодо прокляття, - він зробив затяжну паузу уважно вдивляючись в дівчину, ніби намагався прочитати її думки. – Швидше за все його може зняти лише така ж сильна відьма, як твоя прабаба. Тільки, вона повинна бути її кровною родичкою, інакше нічого не вийде.

Звідки він все це знав? Цей дідусь не переставав дивувати Христину своїми дивними знаннями. Він, наче, з іншого світу. Загадкового, сповненого таємниць, які не підлягають здоровому глузду.

- Не дивися на мене так, - промовив дід, махнувши рукою перед очима дівчини, яка стояла, ніби, загіпнотизована. – Я не чорт старий і не відьмак. Просто бачив, як помирала Уляна і випадково почув її передсмертне марево. Тоді, я не надав значення її словам. Лише зараз здогадався, що вона мала на увазі.

- І що ж? – дівчина вигнула брови від цікавості.

- Коли помирає відьма, вона стогне, корчиться, видає такі звуки, від яких кров холоне в жилах . Особливо сильні її муки, якщо при житті вона наробила багато лихого. Страждання настільки важкі, що вона аж виє від болю. І щоб полегшити свої муки, вона повинна комусь передати свою силу. В Уляни такої змоги не було. Але, перед смертю, вона зізналася, що не може спокійно померти через прокляття. Тоді я не розумів про що торочить схиблена стара. Я і уявлення не мав, що через стільки часу мені доведеться розгадувати відьмацькі загадки. Чорти б її побрали! – загнув дідусь . – Вона ричала щось на подобі того: «Коли кров двох ворогів змішається в одну прокляття втратить свою силу». Не знаю, про що вона марила, але це все, що я пам’ятаю. Потім вона заревіла наче дикий звір і віддала душу.

- Жах якийсь! – промовила Христина, відтворюючи  моторошну картинку з минулого у своїй уяві.

Вона настільки перейнялася цією історією, ніби, сама, тільки-що побувала біля старої і бачила все на власні очі. А вона справді бачила. До неї ж приходила прабаба уві сні і стогнала дивними голосами, і кликала дівчину до себе. Тепер вона зрозуміла, що їй снився саме той день, коли  стара мала померти. Тільки, що вона хотіла від Христини? Що намагалася донести до неї? Дівчину рвало на шматки від настирливих думок.

Христина потрусила головою намагаючись відігнати моторошний образ старої.

«Це все в минулому», - запевнила себе дівчина приходячи до тями.

****

Андрій

Опинившись на вулиці, Андрій почав шкодувати, що погодився піти на зимову риболовлю. Мороз і крижаний вітер раз за разом нагадували про себе, проймаючи до кісток. Добре, що до озера було недалеко, тому що довшої дороги хлопець би не витримав.

Добравшись до потрібної ділянки озера новоспечені рибалки приступили розкладати рибацьке начиння.

Андрій ніколи не був на зимовій риболовлі, тому навіть уявлення не мав, що потрібно робити.

Степан був більш досвідченим у цій справі і взяв ініціативу у свої мужні руки.

Він вправно просвердлив декілька лунок за допомогою бура і ретельно вичистив зайвий лід.