Розділ 50

Крок у Темряву

Приготування були короткими. Наташа зібрала місткий рюкзак із ліками, бинтами та антисептиками, а Оксана взяла з собою магічний кристал зв'язку, подарований Ліаною. Аелісс перевірила гостроту свого леза, а Еліра, повністю відновивши сили, встала в центрі кімнати.

— Брама Нижнього Світу не любить чужинців, — попердила Еліра, накреслюючи на підлозі захичне коло. — Там немає сонця, а повітря просякнуте холодом і давньою магією. Але поки у вас є Амулет Спадкоємниці та Печать Древа, Тьма не зможе зламати ваш розум.

Оксана та Наташа перезирнулися й міцно взялися за руки.

Оксана підняла долоню, і Печать Древа Судеб спалахнула яскравим променем. Наташа приклала другу руку до свого амулета — фіолетове світло вирвалося назовні, змішуючись із золотом і сріблом. У центрі кімнати відкрився новий, величний портал: його краї вирували темно-пурпуровим полум'ям, але всередині сяяв чистий, прозорий промінь.

— За Еларію! За Київ! — мовила Аелісс і першою ступила в розлам.

За нею пішли Еліра, Наташа та Оксана.

Перехід тривав лише мить. Повітря миттєво змінилося: воно стало прохолодним, із гострим присмаком озону та сухої землі. Коли дівчата розплющили очі, перед ними відкрився Нижній Світ.

Це був величний, але суворий край. Замість неба над головою висіли фіолетові туманності, а далеко на горизонті виднілися високі чорні вежі Володарів Тіней. Проте земля навколо була попілястою та випаленою, позбавленою будь-якого життя.

— Це Вівтар Світла, — Еліра вказала на напівзруйновану кам'яну альтанку неподалік. — Саме звідси колись розливалася цілюща сила твого роду, Наташо.

Наташа зробила крок уперед, відчиняючи серце для нової магії. Її амулет засяяв настільки потужно, що чорні хмари над їхніми головами почали розступатися, пропускаючи перші промені чистого світла.

— Ми зцілимо цей світ, — тихо, але впевнено мовила Наташа. — І почнемо прямо зараз.